Українська державна корпорація по будівництву, ремонту

та утриманню автомобільних доріг
“Укравтодор”


Українське державне виробничо-технологічне
підприємство “Укрдортехнологія”














Типові інструкції

по охороні праці для працюючих на будівництві,

ремонті та утриманні автомобільних доріг































Київ 1998



Розроблені

Українським державним виробничо-технологічним підприєм­ством “Укрдортехнологія”


Внесені

Відділом охорони праці та безпеки руху Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг “Укравтодор”
















































© Укравтодор

ЗМІСТ

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ВОДІЯ, ЩО ЗАЙНЯТИЙ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ ЛЮДЕЙ

ВАНТАЖНИМ АВТОМОБІЛЕМ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи

3. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

4. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА АВТОГУДРОНАТОРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті автогудронатора

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

7. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА НАВАНТАЖУВАЛЬНОЇ МАШИНИ

(АВТОМОБІЛЬНОГО НАВАНТАЖУВАЧА)

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

6. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА БУЛЬДОЗЕРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА МАРКУВАЛЬНОЇ МАШИНИ

ДЛЯ РОЗМІТКИ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи

3. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

4. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ПІСКОРОЗКИДАЧА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

6. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СНІГООЧИСНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ТРАКТОРА (ТРАКТОРИСТА)

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

6. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ТРАКТОРНОГО НАВАНТАЖУВАЧА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

6. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА АВТОГРЕЙДЕРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті автогрейдера

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ПРИЧІПНОГО ГРЕЙДЕРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА АСФАЛЬТОУКЛАДАЧА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні

та ремонті асфальтоукладача

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

7. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ДОРОЖНЬОГО КОТКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні і ремонті котків

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

7. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ЕКСКАВАТОРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті екскаватора

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ПЕРЕСУВНОЇ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА КОМПРЕСОРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

6. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СКРЕПЕРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті скреперів

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

6. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СТРІЧКОВОГО

ТРАНСПОРТЕРА (ТРАНСПОРТУВАЛЬНИКА)

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА ЗМІШУВАЧА

(ОПЕРАТОРА) АСФАЛЬТОБЕТОНУ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ОПЕРАТОРА ЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги перед початком роботи

3. Вимоги під час заправки пально-мастильних матеріалів

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги після закінчення робіт

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА КОТЕЛЬНОЇ (КОЧЕГАРА),

ЯКИЙ ОБСЛУГОВУЄ КОТЛИ З ТИСКОМ ВИЩЕ 0,07 МПА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ГАЗОЗВАРНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи

3. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

4. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ЕЛЕКТРОЗВАРНИКА РУЧНОГО ЗВАРЮВАННЯ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи

3. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

4. Вимоги з охорони праці після закінчення робіт

5. Додаткові вимоги

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ЕЛЕКТРОМОНТЕРА З РЕМОНТУ

ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ СЛЮСАРЯ ПО РЕМОНТУ

ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи

3. Вимоги з охорони праці при аварійних ситуаціях

4. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ АСФАЛЬТОБЕТОННИКА-ВАРИЛЬНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ РОБІТНИКА-АСФАЛЬТОБЕТОННИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ РОБІТНИКА, ЗАЙНЯТОГО ВИВАНТАЖЕННЯМ

БІТУМУ (ГУДРОНУ, ДЬОГТЮ)

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА НА ОБСЛУГОВУВАННІ ОКИСЛЮВАЛЬНОЇ

УСТАНОВКИ ПО ПЕРЕРОБЦІ ГУДРОНУ В БІТУМ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ РОБІТНИКІВ, ЗАЙНЯТИХ

НА РОЗВАНТАЖУВАННІ ЗАЛІЗНИЧНИХ ВАГОНІВ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

3.1. Заходи охорони праці при вивантаженні сипких вантажів

3.2. Вимоги з охорони праці при вивантаженні великовагових і довгомірних вантажів

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ДРОБИЛЬНИКА ДРОБИЛЬНО-СОРТУВАЛЬНОЇ УСТАНОВКИ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ АРМАТУРНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійній ситуації

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ БЕТОНЯРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ГРОХОТНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МУЛЯРА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ШЛЯХОВОГО РОБІТНИКА

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ЛАБОРАНТА ДОРОЖНЬОЇ ЛАБОРАТОРІЇ

1. Загальні вимоги

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи

3. Вимоги з охорони праці під час роботи

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ВОДІЯ, ЩО ЗАЙНЯТИЙ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ ЛЮДЕЙ

ВАНТАЖНИМ АВТОМОБІЛЕМ


1. Загальні вимоги


1.1. До перевезення людей вантажним автомобілем допускаються найбільш дисципліновані та досвідчені водії.

Перевезення пасажирів вантажним автомобілем дозво­ляється в кількості, яка передбачена його технічною харак­теристикою, при цьому пасажири не повинні заважати водієві керувати автомобілем і обмежувати огляд.

1.2. Перевезення людей до 8 чоловік, крім водія, допускається у вантажному автомобілі, що пристосований для цього, і дозволяється водіям, які мають стаж керування транспортним засобом більше трьох років і посвідчення водія транспорту категорії “С”, а в разі перевезення понад зазначену кількість (включаючи пасажирів у кабіні) водій повинен мати посвідчення категорій “С” і “Д”.

1.3. За водієм, що зайнятий перевезенням людей, наказом по дорожній організації (автогосподарству) закріплюється спе­ціально призначений для цієї мети автомобіль.

1.4. Водій, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, правилами поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці з водієм проводиться первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.5. Водій, що приймається на роботу, після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керів­ництвом досвідчених кваліфікованих водіїв або спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству.

1.6. Водій, зайнятий перевезенням людей, здійснює доставку робітників до місця роботи і назад, до пунктів харчування, медичних закладів, а також інші перевезення, зв’язані з виробничим процесом діяльності дорожньої організації.

1.7. На кожний маршрут перевезення робітників до місця роботи складається схема руху із зазначенням небезпечних ділянок шляху.

1.8. Водій повинен працювати на спеціально обладнаному для перевезення людей автомобілі в спеціальному одязі і взутті, передбаченими Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані двопалі. В зимовий період: курт­ка і брюки бавовняні на утепленій прокладці.

Під час виконання робіт по утриманню і ремонту автомо­більних доріг – додатково жилет сигнальний.

1.9. Водій повинен виконувати вимоги діючих “Правил дорожнього руху” і цієї інструкції.

1.10. Водій повинен вживати всіх можливих заходів, щоб запобігти й усунути небезпеку під час руху.


2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи


2.1. Перед виїздом на лінію водій повинен перевірити технічний стан автомобіля, який гарантує безпеку руху і безпере­бійну роботу на лінії, звернувши особливу увагу на:

справний стан гальм, рульового управління, кабіни, шин, приладів освітлення та сигналізації, склоочисників;

наявність та справність інструменту і інвентарю;

заправку автомобіля паливом, мастилом і водою;

рівень гальмової рідини та електроліту;

тиск повітря у шинах відповідно до норм;

надійність закріплення бортових запорів та наявність всередині кузова заборонних написів: “У кузові не стояти”, “На бортах не сидіти”;

наявність поза кабіною в місці, доступному для людей, що знаходяться в кузові автомобіля, легкознімного вогнегасника місткістю не менше як 2 літри.

2.2. Вантажний автомобіль, призначений для систематичного перевезення людей, має бути обладнаний звуковим або світловим зв’язком між кузовом і кабіною, драбинкою для посадки і висадки пасажирів, освітленням всередині кузова.

2.3. Перед виїздом на лінію для перевезення людей водій повинен переконатися в тому, що автомобіль чисто вимитий, обладнаний:

тентом або іншим пристроєм, який захищає людей від атмосферного впливу;

рівною підлогою без наскрізних отворів та щілин;

випускною трубою глушника, що виведена за габарити кузова на 30–50 мм з виносом у правий бік;

закріпленими сидіннями в кузові на відстані не менше 0,3 м від верхнього краю борту і 0,3–0,5м – від підлоги.

Сидіння, що розташовані вздовж заднього або бокового борту, повинні мати міцні спинки.

2.4. Якщо під час огляду автомобіля виявлено недоліки, несправності і усунути їх своїми силами неможливо, водій, не приступаючи до роботи, повинен повідомити про це особу, що відповідає за технічний нагляд.

2.5. Перед виїздом з гаража водій повинен одержати від особи, відповідальної за експлуатацію транспортних засобів, інструктаж про порядок руху, особливості маршруту і помітку в подорожньому листі “Придатний для перевезення пасажирів” із зазначенням кількості пасажирів, що водночас допускається до перевезення. В подорожньому листі має бути записано прізвище старшого, що їде в кузові автомобіля.

2.6. Забороняється перевезення людей в кузові вантажних автомобілів, що спеціально для цього не обладнані, а також у буксированому або такому, що буксирує автомобіль.

2.7. Приступаючи до роботи, водій повинен мати при собі:

посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та талон, що додається до посвідчення;

реєстраційний документ на транспортний засіб;

оформлений подорожній лист;

схему (маршрут) руху.

2.8. Після зупинки автомобіля біля місця посадки і висадки пасажирів водій повинен загальмувати автомобіль, затягнути стоянкове гальмо, поставивши важіль перемикання коробки передач у нейтральне положення.

2.9. Водієві забороняється:

управляти автомобілем у хворобливому стані або при втомі, вживати до роботи і в робочий час навіть найслабші алкогольні напої або наркотичні засоби;

передавати управління автомобілем іншим особам.

2.10. Водій, що відробив одну зміну, до перевезення людей у цей же день не допускається.

2.11. Перед поїздкою водій повинен проінструктувати пасажирів про порядок посадки і висадки та попередити їх про те, що стояти в кузові автомобіля під час руху заборонено.

2.12. Число пасажирів у кузові не повинно перевищувати для вантажних автомобілів числа місць, наведених у таблиці:

Таблиця


Вантажопідйомність (т)

Менше 1,5

1,5–2

2,5–3

3,5–4,5

5–7

Більше 7

Кількість пасажирів

(число місць для сидіння) чол.

9

16

20

24

30

36


2.13. Швидкість руху при перевезенні пасажирів не повинна перевищувати 60 км/год.

2.14. Водій повинен починати рух тільки переконавшись, що це буде безпечно для пішоходів і пасажирів, після одержання сигналу від старшого, що сидить у кузові, після подачі попереджувального сигналу і не створюючи перешкод руху іншого транспорту.

2.15. Рух автомобіля з пневматичним приводом гальм дозволяється при наявності тиску в системі гальм не менше як 5 кг/см2.

2.16. Забороняється перевозити людей у кабіні поруч з водієм в кількості понад передбачену технічною характеристикою кількість місць.

2.17. Не можна допускати посадку і висадку на ходу, їзду на підніжках, бамперах, крилах, бортах та ін.

2.18. При появі під час руху різкого запаху бензину, дизельного палива і відпрацьованих газів водій повинен негайно зупинити машину, виявити причину їх появи, усунути несправність.

2.19. При наближенні до ділянок дороги з підвищеною небезпекою руху водій повинен знизити швидкість до меж, які гарантують безпеку руху, а в разі потреби зупинити автомобіль у безпечному місці.

2.20. Рух по переїзду та зупинка перед ним в разі відсутності покажчика числа рядів або ліній розмітки допускається тільки в один ряд.

2.21. Забороняється обганяти транспорт як перед переїздом, так і на самому переїзді.

2.22. Забороняється в’їжджати на переїзд при закритому шлагбаумі, коли горять червоні вогні (незалежно від положення шлагбаума), при цьому водій повинен зупинитись не менше як за 5 м від шлагбаума (світлофора), а при його відсутності – не ближче 10 м від найближчої рейки.

2.23. При відкритому шлагбаумі або не включеному червоному світлі світлофора в’їжджати на переїзд можна тільки переконавшись у відсутності поїздів (локомотивів, дрезин), що наближаються.

2.24. Якщо на переїзді немає шлагбаума і світлової сигналізації, водій, перш ніж виїхати на нього, повинен зупинитися, вийти з машини і переконатися в тому, що до переїзду не наближається поїзд (локомотив, дрезина).

2.25. Водієві забороняється:

переїжджати залізничні колії у невстановлених місцях; в’їжджати на переїзд, якщо за ним утворився затор, який змусить зупинитися на переїзді;

переключати передачі і виключати зчеплення на переїзді;

самовільно відкривати шлагбаум або об’їжджати його.

2.26. При вимушеній зупинці на переїзді водій автомобіля повинен:

висадити і відвести пасажирів убік від залізничної колії;

при можливості послати двох чоловіків уздовж колії в обидві сторони від переїзду на 1000 м (якщо одного, то в бік гіршої видимості), пояснивши їм, як подавати сигнали зупинки поїздам, які наближаються: вдень – круговим рухом руки з клаптем яскравої тканини (речі) перед собою, вночі – засвіченого ліхтаря або факела;

залишатися біля транспортного засобу і вживати заходів до якнайшвидшого звільнення переїзду, уважно стежачи, чи не наближається поїзд (локомотив, дрезина);

з моменту зупинки подавати звукові сигнали загальної тривоги (один довгий, три коротких), а якщо з’явиться поїзд, бігти йому назустріч збоку від рейкової колії, подаючи сигнал зупинки.

2.27. Наближаючись до повороту дороги в гірській або пересіченій місцевості, водій повинен зайняти крайнє праве положення і подати звуковий сигнал.

2.28. На дорогах у гірській та пересіченій місцевості забороняється:

рух на крутих спусках з виключеним зчепленням або передачею;

стоянка в місцях, звідки дорогу не видно на 100 м у кожному напрямку.

2.29. Забороняється переключати передачі на підйомі по слизькій дорозі з незабезпеченим коефіцієнтом зчеплення колеса з дорогою, особливо в зимовий час. При цьому водій повинен вибрати таку передачу, яка забезпечить подолання всієї ділянки шляху без перемикань.

2.30. При русі по курних дорогах необхідно збільшити дистанцію між автомобілями. Автомобіль, який іде ззаду, має бути поза межею куряви автомобіля, що йде попереду.

2.31. Рух автомобіля по кризі рік, водоймищ дозволяється тільки по спеціально обладнаних з’їздах та дорогах, обставлених віхами, які мають покажчики та дорожні знаки. При русі авто­мо­біля по кризі доцільно висадити людей з автомобіля і переправити пішки на відстані 5 м один від одного і не менш як 20 м від автомобіля. Дверцята кабіни водія повинні бути відчинені і зафіксовані.

2.32. В темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, незалежно від ступеня освітлення дороги, на вантажному автомобілі для перевезення людей, що рухається, повинні вмикатися фари ближнього (дальнього) світла.

2.33. Дальнє світло слід переключати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку.

Світло переключають при більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним переключенням світла фар покаже потребу в цьому.

У разі засліплення водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зменшити швидкість або зупинитися.

2.34. Під час вимушеної зупинки і стоянки на неосвітлених ділянках доріг у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на вантажному автомобілі для перевезення людей мають бути увімкнені габаритні або стоянкові вогні (в умовах недостатньої видимості дозволяється увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі).

Якщо габаритні вогні несправні, транспортний засіб слід прибрати за межі дороги.

2.35. Протитуманні фари слід використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар.

2.36. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування.

2.37. У всіх випадках, що загрожують безпеці людей або рухові транспортних засобів, водій повинен вжити всіх залежних від нього заходів, щоб не допустити нещасного випадку або дорожньо-транспортної пригоди, та відвести автомобіль за межу проїжджої частини дороги при необхідності.

2.38. Коли водій змушений відійти від машини, він повинен вимкнути двигун і загальмувати автомобіль ручним гальмом, взявши з собою ключ запалювання.

Виходячи з кабіни автомобіля на проїжджу частину дороги, водій повинен спочатку переконатись у відсутності руху транспортних засобів як у попутному, так і в зустрічному напрямках.

2.39. Забороняється перевозити дітей до 16-річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля.

2.40. Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

у разі вимушеної зупинки;

у разі засліплення водія світлом фар;

на транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено Правилами;

на транспортному засобі, що буксирується (якщо сигна­лізація відсутня або зіпсована, цей транспортний засіб повинен бути позначений знаком аварійної зупинки, який прикріплюється на ньому ззаду);

для інформування водіїв про виникнення заторів в дорожньому русі.

2.41. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м – поза ними, у разі:

дорожньо-транспортної пригоди;

вимушеної зупинки в місцях, де з урахуванням наявної видимості транспортний засіб не може бути своєчасно помічений іншими водіями.

2.42. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар згідно з вимогами п. 2.41 цієї “Інструкції”.

2.43. При несправності паливної системи водієві забороняється у всіх випадках запуск двигуна шляхом заливання бензину в карбюратор безпосередньо із ємності шлангом або іншим способом.

2.44. Забороняється під час стоянки водіям, пасажирам відпочивати або спати в кабіні, закритому кузові при працюючому двигуні.


3. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


3.1. По закінченні роботи водій автомобіля, призначеного для перевезення людей, повинен:

оглянути автомобіль і переконатись у його справності;

про всі несправності й дефекти повідомити механіка гаража і свого змінника;

поставити автомобіль у призначене для стоянки місце, поставити важіль коробки передач у нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом і зупинити двигун;

замкнути дверцята кабіни;

забороняється зберігання автомобіля поза межами місць, спеціально призначених для цього.

3.2. Для забезпечення надійної роботи автомобіля при перевезенні людей в зимовий період водій повинен своєчасно підготувати його до експлуатації в умовах низьких температур повітря.

3.3. Підготовка автомобіля повинна проводитися у відповідності з діючим положенням, яке визначає порядок технічного обслуговування і ремонту, а також інструкціями заводів-виготовлювачів з урахуванням дорожніх та кліматичних умов його роботи.

3.4. При підготовці автомобіля до експлуатації в зимовий період повинні бути виконані такі основні роботи:

заміна масел, мастил і спеціальних рідин в агрегатах і механізмах на масла, мастила і рідини, які відповідають зимовому періоду року згідно з заводськими інструкціями їх застосування;

перевірка стану і дії системи охолодження, пристрою для виведення конденсату з пневматичної системи гальм, приладів опалення автомобіля, пускових підігрівачів двигуна;

очистка від забруднень і промивка паливних баків, паливних фільтрів, паливопроводів, бензинового насоса, карбюратора;

перевірка стану і зарядка акумуляторних батарей, установлення щільності електроліту в акумуляторах і регулювання відповідно до правил експлуатації автомобільних акумуляторних батарей в зимовий період;

установка на автомобілі засобів утеплення двигуна;

виконання інших робіт, встановлених Положенням по ТО та Р, в якому визначається порядок технічного обслуговування.

3.5. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

При використанні в системі охолодження антифризу водій повинен дотримуватись вимог безпеки, згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила охорони праці на автомобільному транспорті.

3.6. Для автомобіля, який експлуатується в зимовий період, повинні бути додатково передбачені:

заправка агрегатів автомобіля маслами, мастилами і робочими рідинами, які забезпечують його нормальну працездатність в умовах низьких температур;

утеплення акумуляторних батарей;

запобігання шибок кабіни від замерзання, що забезпечується протираннями суміші солі та гліцерину;

підтримання в кабіні необхідної температури повітря за допомогою стаціонарної пічки.

3.7. Безгаражне зберігання автомобілів в міжсезонний пе­ріод виконується на майданчиках для відкритої стоянки. В зимовий період автомобілі для перевезення людей, як правило, повинні зберігатись в теплому приміщенні.

3.8. Перед початком зимового періоду експлуатації в дорожній організації повинен проводитись інструктаж водіїв по особливостям водіння автомобілів в зимовий період.


4. Додаткові вимоги


4.1. Усі водії транспортних засобів підлягають обов’язковому періодичному медичному огляду в установлені строки.

4.2. Вантажний автомобіль, призначений для систематичного перевезення людей, повинен бути обладнаний підніжками, розташованими безпосередньо під дверима для входу та виходу людей.

4.3. Вантажні автомобілі, обладнані для перевезення людей, щоквартально повинні проходити технічний огляд в територіальних органах Державтоінспекції.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА АВТОГУДРОНАТОРА


1. Загальні вимоги


1.1. До самостійної роботи машиніста автогудронатора допускаються водії, які досягли 18 років, визнані придатними для даної роботи медичною комісією, а також мають кваліфікаційне посвідчення на право роботи машиністом автогудронатора.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст автогудронатора після первинного інструктажу на робочому місці протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) повинен пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого машиніста автогудронатора, який призначається наказом (розпорядженням) по підприємству.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст автогудронатора повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст автогудронатора повинен ознайомитися з інструкцією по експлуатації автогудронатора.

1.6. Машиніст повинен працювати і технічно обслуговувати тільки закріплений за ним наказом по підприємству автогудронатор.

Забороняється приступати до роботи на незакріпленій машині або машині, закріпленій за іншим машиністом.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи машиніст автогудронатора повинен:

одягти спеціальний одяг і взуття, передбачені Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, черевики шкіряні, рукавиці комбіновані. При виконанні робіт по утриманню і ремонту автомобільних доріг додатково – жилет сигнальний;

провести зовнішній огляд автогудронатора і шасі автомобіля;

оглянути механізми і переконатись в їх справності, перевірити рівень мастила в картері двигуна, наявність і рівень води в системі охолодження, запас пального в паливному баці та баці для підігріву в’яжучих матеріалів;

перевірити роботу системи бітумопроводів, кранів, надійність кріплення розподільних труб, набірних рукавів, а також наявність і справність порошкового або вуглекислотного вогнегасника (2 шт.);

перевірити справність рульового управління, гальмової системи, звукового сигналу, зовнішніх світлових приладів та тиск в шинах;

одержати у майстра (виконроба) завдання на виконання робіт, визначити маршрут руху, ознайомитися з місцем роботи.

2.2. Перед виїздом на лінію машиніст повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом – автогудронатором, подорожній лист, а також ознайомитися з умовами та характером наступної роботи.

2.3. Заправку автогудронатора паливом необхідно проводити тільки при непрацюючому двигуні і виключених пальниках, встановивши при цьому машину таким чином, щоб глушник не був направлений в бік ємності з пальним.

2.4. Не дозволяється наповняти цистерну без фільтрів на кінці металорукава наповнення та в приймальному трубопроводі, а при наповненні самопливом – в горловині.

Сітки фільтрів необхідно оглядати перед кожним заливом та очищати, якщо вони забруднені.

2.5. Забороняється заливати в цистерну гарячий в’яжучий матеріал, якщо в ній виявлені вода, розчинник та ін., а також розріджувати в ній в’яжучий матеріал.

2.6. В процесі наповнення цистерни машиніст повинен стежити за покажчиком рівня і своєчасно припинити подачу в’яжучого. Не допускається переповнення цистерни більш 3/4 ємності і витікання в’яжучого матеріалу через переливну трубу.

2.7. Щоб уникнути опіків, підтягувати та від’єднувати набірний рукав при перекачуванні в’яжучих, які мають високу температуру, слід тільки в рукавицях.

2.8. Забороняється заповняти цистерну автогудронатора ковшами, відрами та іншими ємностями.

Після заповнення цистерни слід виключити насос, закрити запірний клапан.

2.9. Забороняється в цистерні автогудронатора підігрівати в’яжучі при його рівні над жаровими трубами менш 20 см, а також у випадку заповнення цистерни повністю та відсутності вільного об’єму для розширення в’яжучого при нагріванні.

2.10. Паливний бак для роботи форсунок забороняється заправляти бензином замість гасу, оскільки пальники системи підігріву розраховані тільки на його застосування.

2.11. Перед тим як запалити форсунку, машиніст автогудронатора повинен перевірити надійність приєднання паливопроводу, справність подачі палива, тиск в паливному бачку, а також відсутність капель та підтікання бітуму.

2.12. Запалювати форсунку треба тільки за допомогою факела (запальника) з держаком довжиною 1,5–2,0 м, при цьому розпалювати і регулювати форсунки треба стоячи збоку. Паливо необхідно подавати спочатку слабким струменем, поступово збільшуючи його подачу до нормальної.

2.13. Для запобігання перегріву бітуму машиніст повинен слідкувати за нормальною роботою пальників і температурою в’яжучого, не допускати попадання в жарові труби струменя гасу.

2.14. Забороняється залишати без нагляду працюючу систему підігріву, а також заливати пальне в паливний бак під час роботи пальників.

2.15. Перед початком руху і перед зупинкою машиніст повинен дати попереджувальний звуковий сигнал.

2.16. При русі по дорозі слід зайняти крайнє положення.

Не дозволяється робити переключення передач при підйомі та спуску, а також при русі по мосту або залізничному переїзду.

2.17. Переїжджати залізничні колії дозволяється тільки на діючих переїздах.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. До початку розливу в’яжучого матеріалу треба погасити форсунки і закрити вентилі трубопроводу подачі палива.

3.2. При розливі бітуму забороняється знаходитися стороннім особам ближче 10 м від розподільних труб автогудронатора.

3.3. Забороняється піднімати розподільні труби після розливу в’яжучого до переключення на циркуляцію.

3.4. Машиністу забороняється:

працювати на несправному автогудронаторі;

під час заповнення цистерни в’яжучими матеріалами і під час розігріву торкатися незахищеними руками горловини котла, бітумопроводів та інших розігрітих частин;

працювати з кам’яновугільними дьогтями та пеком без протигаза;

здійснювати підігрів відкритим вогнем картера двигуна, пробкового крану, насоса і бітумопроводу. Для підігріву треба застосовувати гарячу воду чи пар;

користуватися переносним пальником поблизу легкозаймистих матеріалів;

доручати запуск двигуна сторонній особі;

залишати автогудронатор без нагляду під час підігріву в’яжучого і зливу в’яжучого матеріалу;

запускати двигун і випробувати його роботу в закритих приміщеннях без спеціальної вентиляції;

застосовувати для пальників бензин замість гасу і засмоктувати пальне ротом через шланг;

перевіряти рівень наповнення цистерни шляхом огляду через відкритий люк;

перевозити людей на цистерні або на підніжках автогудронатора.


4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті автогудронатора


4.1. До технічного обслуговування та ремонту автогудронаторів допускають особи, які мають відповідну кваліфікацію, обі­знані з обладнанням, вимогами паспортів і інструкцій по їх екс­плуатації, а також вимогами охорони праці при виконанні робіт.

4.2. Роботи по технічному обслуговуванню та ремонту машин і обладнання слід виконувати тільки в спеціально відведених для цих цілей місцях, які забезпечують стійкість машини, добре освітлення та зручний доступ до всіх вузлів і деталей.

4.3. Автогудронатор, який направлений на технічне обслуговування або ремонт, повинен бути очищений від бруду та пилу, а його цистерна заливається кількома відрами розчинника (гас, дизельне пальне).

Після цього протягом 3–5 хвилин треба здійснювати циркуляцію, потім закрити запірний клапан цистерни та залишити в ній розчинник до наступного робочого дня.

4.4. При ремонті поза оглядової канави, естакади або підйомника особи, які виконують ремонт, повинні бути забезпечені лежаками (тапчанами). Забороняється працювати без лежаків (підстилок) на підлозі (землі).

4.5. Забороняється виконувати ремонт і технічне обслуговування машин зі знятими колесами, які вивішені тільки на домкратах або інших підйомних пристроях.

Підставки, які застосовані для вивішування (козелки, шпальні клітки), повинні бути міцними.

4.6. Щоб запобігти опіків (обмороження) гарячою парою і водою (антифризом) при перегріві двигуна кришку радіатора необхідно знімати в рукавицях, стоячи з навітряної сторони.

4.7. Забороняється технічне обслуговування і ремонт автогудронаторів при працюючому двигуні, крім випадків регулювання двигуна і випробування дії гальм.

Перевіряти справність гальм слід тільки на спеціально відведених майданчиках.

4.8. До початку технічного обслуговування і ремонту автогудронатора необхідно заглушити двигун, поставити автогудронатор на ручні гальма, при цьому важіль переключення швидкостей повинен бути в нейтральному положенні. Проти довільного переміщення автогудронатора встановити під колеса упори.

4.9. Під час огляду цистерна автогудронатора повинна бути охолоджена, перебування в ній дозволяється при необхідності (одному робітнику в протигазі мод. ГП-5) з запобіжним поясом з страхувальною мотузкою, вільний кінець якої повинні тримати мінімум два робітники, які знаходяться зовні.

4.10. Не дозволяється регулювати опломбовані клапани, прилади і вузли автогудронатора до закінчення їх гарантійного строку.

4.11. Застосовані електроінструменти напругою до 24 В і пристрої повинні бути справними, відповідати своєму призначенню і забезпечувати безпеку виконання робіт.

4.12. При підйомі деталей і вузлів слід застосовувати підйомні механізми і пристрої тільки відповідної вантажопідйомності.

4.13. Роботи, які зв’язані з іскроутворенням і високою температурою (зварювальні, паяльні), слід проводити, як правило, не на машині, крім випадків, коли нема можливості зняти деталь, яка потребує ремонту.

4.14. По закінченні технічного обслуговування та ремонту автогудронатор слід випробувати на холостому ході і під навантаженням і тільки після цього направити на роботу.


5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. При появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних явищ у двигуні або ходовій частині автогудронатора слід припинити роботу і вжити заходів до усунення несправності.

5.2. Щоб уникнути опіків гарячим в’яжучим матеріалом, який може витікати з переливної труби, забороняється виконувати технічне обслуговування і ремонт автогудронатора під час наповнення цистерни.

5.3. У випадку займання пального або бітумного матеріалу необхідно виключити двигун, перекрити подачу палива, а потім вжити заходів до гасіння. Паливо або бітумні матеріали, що загорілися, слід гасити за допомогою густопінних вогнегасників, піском, землею.

5.4. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати пожежну команду по телефону, радіо або застосовуючи будь-які інші засоби зв’язку.

5.5. При опіках, пораненнях та інших нещасних випадках машиніст повинен надати потерпілому першу медичну допомогу, використовуючи аптечку першої допомоги, та при необхідності викликати швидку медичну допомогу.


6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


6.1. Після закінчення роботи машиніст повинен злити рештки в’яжучих в спеціальні ємності, очистити робочі органи від них, поставити автогудронатор у відведене місце, підкласти під колеса упори (башмаки), оглянути автогудронатор і доповісти майстрові (виконробу) про його стан.

6.2. Перевірити стан робочого одягу та взуття, в разі забруднення замінити його чи направити на прання.

6.3. Якщо в роботі застосовувались індивідуальні засоби захисту шкіри (мазь Селіського, паста ХІОТ-6), необхідно вимити руки теплою водою, прийняти душ і переодягтися.


7. Додаткові вимоги


7.1. Швидкість руху автогудронатора по дорогах без вантажу – до 85 км/год.

Швидкість руху автогудронатора по дорогах з вантажем – 60 км/год.

Робоча швидкість автогудронатора – при розливі – 3,5 – 4,6 км/год.

7.2. Кожний автогудронатор повинен бути укомплектований двома вогнегасниками (порошковим і вуглекислотним), а також металевою лопатою для тушіння піском, який повинен бути в металевому ящику, закріпленому на площадці біля цистерни.

7.3. На автогудронаторі, ззаду цистерни, наноситься напис: “Обережно! Гарячий бітум” та знак 1.39 – “Інша небезпека” (аварійно небезпечна ділянка).

7.4. Вогнегасники необхідно встановлювати поза кабіною водія таким чином, щоб забезпечити надійне кріплення і швидке знімання їх в разі потреби.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА НАВАНТАЖУВАЛЬНОЇ МАШИНИ

(АВТОМОБІЛЬНОГО НАВАНТАЖУВАЧА)


1. Загальні вимоги


1.1. До управління автомобільним навантажувачем допускаються особи не молодші 18 років, які мають посвідчення на право управління навантажувачем.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, з правилами поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи, безпосередньо на робочому місці, машиніст повинен отримати первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

При цьому обов’язковими є підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. При виконанні робіт автомобільним навантажувачем поблизу ліній електропередач машиністові має бути виданий “наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки”, в якому зазначається час (період) проведення робіт, місце, умови їх виконання.

1.4. Робота автомобільного навантажувача поблизу лінії електропередачі під напругою допускається під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника і за умови, що відстань у повітрі між крайньою точкою та найближчим проводом лінії електропередачі буде не менше:

Таблиця


Напруга лінії електропередачі, кВ

До 1

1–34

35–149

150–219

220–330

331–800

Відстань, м

1,5

2

4

5

6

9


При неможливості додержання зазначених умов з ліній електропередачі має бути знята напруга на весь період проведення робіт.

1.5. Машиніст автомобільного навантажувача повинен виконувати роботу в спецодязі.

Спецодяг має бути справний і відповідати розміру, зросту машиніста. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.6. Технічний стан автомобільного навантажувача повинен гарантувати безпеку його роботи. Навантажувач має бути укомплектований звуковою і світловою сигналізацією, аптечкою першої допомоги, засобами пожежогасіння.

1.7. Кабіна машиніста, органи управління і прилади повинні бути чистими, сухими і вільними від сторонніх предметів. На навантажувачі не дозволяється зберігати промаслені або змочені пальним протиральні матеріали, а також бензин, гас та інші легкозаймисті речовини.

1.8. Заправляти навантажувач паливом дозволяється тільки механізованим способом, у світлу пору доби або в інший час при достатньому електричному освітленні.

1.9. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз), які треба заправляти з використанням спеціального насоса.

При використанні в системі охолодження антифризу машиніст повинен дотримуватися вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила по охороні праці на автомобільному транспорті.

Після роботи з антифризом необхідно старанно вимити руки водою з милом.

1.10. При технічному обслуговуванні автонавантажувача для запобігання опіків (обмороження) рук парою або гарячою водою (антифризом), що викидається з радіатора при перегріві двигуна, кришку радіатора слід знімати в рукавицях, стоячи з навітряного боку.

1.11. При перегонах автонавантажувача вулицями населених пунктів і автомобільними дорогами необхідно виконувати Правила дорожнього руху України.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи одягти спеціальний одяг і взуття, передбачені Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, гумові чоботи, рукавиці комбіновані.

На зовнішніх роботах взимку: куртку і брюки бавовняні на утепленій підкладці, валянки.

2.2. Ознайомитись з технологією і фронтом робіт, рельєфом та особливостями площадки, на якій доведеться працювати.

2.3. При підготовці автонавантажувача до виїзду перевірити:

технічний стан автонавантажувача, звертаючи увагу на справність гальмової системи, рульового управління з підсилювачем, двигуна, коробок передач, гідросистеми (чи немає течі в циліндрах і шлангах), приладів освітлення і сигналізації, правильність встановлення дзеркала заднього виду;

тиск повітря в шинах.

2.4. Переконатись у правильності регулювання підняття каретки вантажопідйомника і механізмів нахилу.

Виявлені несправності усунути.

2.5. Територія площадки, призначена для ведення вантажно-розвантажувальних робіт автонавантажувачем, має бути звільнена від сторонніх предметів, спланована, освітлена і мати досить тверду поверхню, розраховану на приймання вантажів.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Перш ніж рушити з місця, машиніст повинен пересвідчитися, що проїзд в робочій зоні вільний від сторонніх людей, дати попереджувальний звуковий сигнал.

3.2. У зоні роботи автонавантажувача не повинні проходити шляхи ручного перенесення і транспортування вантажів, пішохідні доріжки, підземні технологічні трубопроводи, лінії електропередач.

3.3. У місцях перехрещення під’їзних шляхів з канавами, траншеями, залізничними коліями влаштовуються мости або настили.

3.4. При переміщенні автонавантажувачем штучних великогабаритних вантажів або технологічного устаткування інженерно-технічним працівником, який здійснює керівництво роботами, призначається стропальник, а при потребі – і сигнальник.

3.5. Вантажі, які закривають видимість шляху автонавантажувача, слід перевозити в супроводі сигнальника. Сигнальник повинен перебувати на безпечній відстані від вантажу, що переміщується, і мати візуальний або радіозв’язок з машиністом.

3.6. Матеріали, які вантажаться в ківш, необхідно завантажувати так, щоб виключалась можливість їх падіння.

3.7. Не дозволяється накачувати шини, якщо поблизу колеса з боку знімного бортового кільця перебувають люди, бо зрив кільця може призвести до нещасного випадку. Накачувати шину в польових умовах необхідно знімним бортовим кільцем донизу, а в стаціонарних умовах – вмістивши її у спеціальний металевий каркас.

3.8. З паливо- і мастилопроводів не повинно бути течі, всі частини автонавантажувача мають бути очищені і витерті від патьоків пального та мастила.

3.9. Розвантажування вантажів на краю схилу котловану (траншеї) проводиться тільки з дозволу майстра або виконроба після перевірки стійкості ґрунту. При цьому, щоб гарантувати безпеку працюючих, відстань від бровки схилу до вантажів, що укладаються, повинна становити не менше як 1 м.

3.10. При завантаженні або розвантаженні пилових вантажів машиніст повинен працювати в пилозахисних окулярах та респіраторі. Фільтр респіратора міняють у міру забруднення, але не рідше одного разу за зміну.

3.11. При підніманні і пересуванні вантаж має рівномірно спиратись на “лапи”, його ширина може виходити за межі “лап” не більше як на 1/3 їх довжини. Вантажі, які займають нестійке положення на захватах, слід прив’язувати ланцюгами або канатами.

3.12. Вантажі, близькі вагою до граничної вантажопідйомності, піднімаються на мінімальну висоту і в такому положенні транспортуються на мінімальній швидкості.

3.13. На автонавантажувачах із задніми керованими колесами реакція машиніста на зміну напряму руху дещо спізнюється, що необхідно враховувати під час руху автонавантажувача.

3.14. Рушаючи з місця, кут повороту керованих коліс повинен бути в межах 30–40°, бо невиконання цієї вимоги може викликати поломку задньої підвіски.

3.15. При пересуванні вантажопідйомник слід встановлювати в транспортне положення, для цього його рама повністю нахиляється назад, а вантажозахватний пристрій (вила, ківш, щелепний захват) або вантаж, що переміщується, піднімається на висоту 0,3–0,4 м.

3.16. Якщо на шляху руху трапляється перешкода, підняття довгомірних вантажів (дошок, колод, прокату) на необхідну висоту і короткочасне пересування допускаються на мінімальній швидкості, потім вантаж опускається в початкове транспортне положення. Піднімання і опускання вантажу під час руху забороняється.

3.17. При роботі ковшем автонавантажувач слід зупиняти на відстані 3–4 м від штабеля сипких матеріалів, раму вантажо­підйомника нахиляти вперед, а площину днища ковша встановлювати паралельно поверхні ґрунту.

Розгін проводиться на першій передачі, в момент дотику зчеплення виключається і врізання здійснюється за рахунок інерції навантажувача.

3.18. При завантаженні транспортних засобів ківш піднімається на 0,5–0,7 м над верхньою кромкою борту і рухом вперед подається в кузов.

3.19. При роботі на автонавантажувачах з гідравлічним приводом робочих органів необхідно мати на увазі, що при переміщенні робочого органа в крайні положення (до упору) в гідросистемі створюється граничний тиск, на який відрегульований запобіжний клапан, у зв’язку з чим розподільник слід виключити до підходу робочого органа до крайнього положення.

3.20. Машиніст автонавантажувача повинен:

піднімати вантаж обережно, без ривків, поступово збільшуючи число обертів двигуна;

стежити, щоб при підніманні вантажу рама вантажопід­йомника була у вертикальному положенні або дещо відхилена назад;

бути уважним і не допускати різкого переміщення важеля управління циліндром нахилу рами при зміні положення вантажопідйомника з піднятим вантажем;

переміщувати вантажі великих розмірів тільки за сигналом сигнальника, причому такі вантажі мають бути міцно закріплені на вилках або прив’язані до каретки;

при проїзді через ворота, а також при поворотах і в місцях скупчення людей подавати звуковий сигнал і знижувати швидкість руху до мінімального.

3.21. Транспортувати великовагові і довгомірні вантажі двома спареними автонавантажувачами дозволяється тільки під наглядом виконроба або майстра при додержанні таких вимог:

дорога має бути відповідної ширини і не мати нерівностей;

швидкість руху автонавантажувача не повинна перевищувати 5 км/год.;

вантаж має бути рівномірно розподілений на вилках обох автонавантажувачів;

вантаження, розвантаження і переміщення таких вантажів виконувати в денний час;

при втраті автонавантажувачем стійкості (відрив задніх коліс від ґрунту) вантаж необхідно негайно опустити.

3.22. При роботі крановою стрілою машиніст повинен:

стежити за тим, щоб стропи не мали вузлів і правильно накладались на вантаж;

опускати вантаж на підкладки, що забезпечують вільне зняття ланцюгів або строп;

перевірити надійність з’єднання кінців стального каната з вантажним гаком;

оглянути кріплення стріли на каретці вантажопідйомника;

не допускати розкачування вантажу при піднятті і транспортуванні, особливо довгомірного, вантаж слід стримувати вірьовочними відтяжками або спеціальними гачками;

стежити за тим, щоб вантаж, що переміщується автонавантажувачем, не був над людьми;

у разі піднімання вантажу, вага якого наближається до граничної вантажопідйомності, необхідно спочатку підняти вантаж на висоту 0,2–0,25 м з метою перевірки стійкості автонавантажувача, а потім, піднявши його на необхідну висоту, здійснювати рух;

стежити, щоб між вантажем, який піднімається, і стіною, штабелем, залізничним вагоном тощо не було людей (у тому числі і тих, що виконують стропування).

3.23. Під час роботи забороняється:

допускати до стропування чи обв’язування вантажів осіб, які не призначені керівником робіт;

піднімати вантажі в нестійкому положенні, в несправній тарі;

піднімати вантаж, вага якого невідома або перевищує вантажопідйомність автонавантажувача;

піднімати каретку з вантажем під час пересування автонавантажувача;

допускати різкі повороти автонавантажувача з вантажем;

піднімати пакетні вантажі без спеціальних пристроїв, які виключають можливість падіння окремих предметів;

опускати вантаж на електричні кабелі, труби газо- або паропроводу, а також на тимчасові перекриття;

вантажити і транспортувати балони із стисненими газами, кислоти в скляній тарі та інші отруйні і обпікаючі рідини;

працювати на свіжонасипаному ґрунті або поблизу схилів та біля нерозкріплених траншей і котлованів. Працювати автонавантажувачем на відстані менш як 1 м від бровки схилу (робота біля розкріплених траншей і котлованів допускається тільки з дозволу виконроба або майстра після перевірки стійкості ґрунту проти зсуву);

ставати на вантаж, який піднімається, перевозити людей на вантажній площадці і піднімати їх на робочих пристроях (вилках, ковші та ін.) для виконання монтажних робіт на висоті;

звільняти робочим органом навантажувача вантажі, засипані землею, снігом, конструкції або обладнання, прикручене болтами або залите бетоном;

залишати автонавантажувач з працюючим двигуном і покидати кабіну при піднятому вантажі чи робочому органі;

укладати вантажопідйомним краном вантаж безпосередньо на вилкові підхвати автонавантажувача;

перебувати людям під вантажем, який тримає робоче обладнання;

користуватися спрацьованими, несправними, вантажозахватними пристроями, які не мають клейма або бирки, а також з простроченими строками випробувань;

залишати ключ у замку запалювання при стоянці автонавантажувача;

заправляти баки паливом при працюючому двигуні;

працювати на машині, в якій виявлено іскріння або нагрів електропроводів;

забороняється перебування водія в небезпечній зоні – під механізмом піднімання (каретка з вилами) – без попередньої фіксації його шляхом встановлення на­дійного упору, що виключає можливість довільного опускання механізму.

3.24. Рівень води в радіаторі і мастила в мастилобаках можна перевіряти після того, як мине близько 0,5 години від моменту зупинки двигуна, тому що вода і мастило перебувають під тиском і можуть обпекти обличчя і руки при відкриванні пробок.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. При появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних явищ у двигуні, ходовій частині, гідросистемі та інших місцях навантажувача, при виявленні запахів горілого, диму слід припинити роботу.

4.2. При виявленні течі в паливних баках, паливо-мастило­проводах необхідно її негайно усунути. Патьоки пального або мастила витерти.

4.3. Якщо під час роботи підйомний механізм автонавантажувача застопорився в піднятому положенні, слід вжити заходів до його опускання і тільки після цього проводити ремонт.

4.4. При виникненні пожежі на автонавантажувачі або біля нього машиніст повинен перекрити крани паливопроводу. Гасити полум’я слід вогнегасником, піском, землею або накривати його брезентом, повністю з метою припинення доступу повітря до вогнища пожежі.

Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду по телефону, радіо або іншими засобами зв’язку.

4.5. При виникненні небезпеки перекидання автонавантажувача під час роботи його підйомного механізму необхідно негайно припинити роботу.

4.6. При русі автонавантажувача похилою площиною та виникненні небезпеки перекидання слід вжити заходів до зупинки автонавантажувача без різких поворотів у бік підйому.

4.7. Потерпілому в нещасному випадку машиніст повинен вміти подати першу медичну долікарську допомогу.


5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. Закінчивши роботу, слід поставити автонавантажувач на спеціально відведене місце, загальмувати машину, опустити робочий орган на ґрунт або спеціальні підставки, перекрити крани подачі палива, перевести важіль переключення передач у нейтральне положення, виключити двигун і вжити заходів, які виключають можливість пуску двигуна автонавантажувача сторонніми особами.

5.2. Автонавантажувач необхідно очистити від бруду й оглянути, усунувши при цьому дрібні дефекти. В холодну пору року необхідно злити воду з системи охолодження.

5.3. Машиніст, залишаючи кабіну, повинен обов’язково перевірити, чи виключені обігрівання і вентиляція кабіни.

5.4. По закінченні роботи машиніст автонавантажувача повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

5.6. Про всі несправності, виявлені при огляді чи роботі навантажувача, машиніст повинен повідомити механіка або змінника.


6. Додаткові вимоги


6.1. Швидкість руху автонавантажувача без вантажу, залежно від марки, не повинна перевищувати 25 – 40 км/год.

6.2. При виконанні робіт по утриманню і поточному ремонту автомобільних доріг машиніст повинен бути одягнутий в сигнальний жилет.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА БУЛЬДОЗЕРА


1. Загальні вимоги


1.1. До управління бульдозером допускаються особи не молодше 18 років, які мають посвідчення на право управління бульдозером, визнані придатними для цієї роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

Машиніст бульдозера повинен пройти до початку роботи первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт безпосередньо на робочому місці.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст бульдозера після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста бульдозера, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст бульдозера повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або пору­шен­ням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. При використанні бульдозера як тягача для причіпного дорожнього механізму машиніст повинен дотримуватись техніки безпеки при буксируванні механізмів.

1.6. Машиніст бульдозера повинен знати інструкцію з експлуатації бульдозера, а також базової машини.

1.7. Бульдозер повинен бути в технічно справному стані, обладнаний звуковою та світловою сигналізацією, а також блокувальним пристроєм, що виключає запуск двигуна при включеній передачі швидкостей або включеному валі відбору потужності, укомплектований аптечкою медичної допомоги.

1.8. Бульдозер має бути закріплений наказом (розпорядженням) за певним машиністом. Забороняється приступати до роботи на незакріпленій машині або машині, закріпленій за іншим машиністом.

1.9. Перед введенням в експлуатацію відремонтованої машини і механізмів проводиться їх налагодження, огляд і випробування, під наглядом механіка.

1.10. Машиніст бульдозера може приступити до виконання робіт в охоронній зоні (електричний кабель, газопровід і т.п.) тільки при наявності наряд-допуску, який визначає безпечні умови проведення робіт.

1.11. В разі роботи бульдозера в темний час доби (при поганій видимості) місце роботи рівномірно освітлюють. Усі перешкоди, бровка земляного полотна або схилу, виїмки, відвали ґрунту мають бути досить освітлені (не менш як 15 лк) або позначені попереджувальними добре видимими знаками. Працювати на неосвітленій площадці забороняється.

Незалежно від освітленості робочого місця механізми управління і робочі органи машини повинні мати автономне освітлення.

1.12. Машиніст бульдозера повинен працювати у спецодязі і взутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, чоботах гумових. Комбінезон бавовняний і чоботи гумові повинні бути справні й відповідати зросту і розміру. Забороняється працювати у комбінезоні бавовняному, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.13. Про кожний нещасний випадок при виконанні бульдозерних робіт треба негайно повідомити майстра.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перш ніж розпочати роботу необхідно надіти спецодяг, перевірити справність систем сигналізації та електроосвітлення, наявність і справність потрібних інструментів.

2.2. Перед початком роботи машиніст бульдозера повинен перевірити технічний стан машини:

справність двигуна, ходової частини;

наявність, справність усіх огороджень на рухомих частинах;

наявність та справність контрольних приладів, рівень мастила в гідросистемі, наявність води (антифризу) в системі охолодження, палива в баку;

справність тросів, блоків, поліспастів, стан фрикційних муфт і гальм у бульдозера з канатно-блоковим управлінням. Перевірити дію важелів управління на холостому ходу і в робочому русі;

наявність мастила у всіх рухомих з’єднаннях і при потребі змастити вузли згідно з вказівками в карті мащення;

надійність затяжки всіх зовнішніх кріплень.

2.3. Дрібні дефекти необхідно усунути. При неможливості зробити це своїми силами слід повідомити механіка (майстра).

2.4. Машиніст повинен ознайомитися з фронтом робіт, технологією робочого процесу та особливостями ділянки, а також переконатись у відсутності на ділянці робіт сторонніх предметів, а при виконанні робіт по утриманню і ремонту автомобільних доріг перевірити наявність огороджень і попереджувальних знаків.

2.5. Заправляти бульдозер паливом, мастильними матеріалами дозволяється тільки після зупинки двигуна.

Забороняється при заправці бульдозера пально-мастильними матеріалами палити, наближатись до машини з джерелами відкритого вогню. В разі попадання палива при заправці на деталі бульдозера їх слід насухо витерти обтиральним матеріалом.

Якщо пально-мастильні матеріали пролилися на землю, треба засипати це місце землею (піском).

2.6. Забороняється зберігати в кабіні бульдозера легкозаймисті речовини.

2.7. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

При використанні в системі охолодження антифризу маши­ніст бульдозера повинен дотримуватися вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила по охороні праці на автомобільному транспорті.

В разі заправки системи охолодження двигуна антифризом машиніст бульдозера повинен користуватись спеціально призначеними для цієї мети засобами (посудом).

Забороняється переливати антифриз через шланг, засмоктуючи його ротом. Після роботи з антифризом слід старанно вимити руки водою з милом.

Забороняється користуватися вогнем для підігрівання двигуна, заводячи його; пускати двигун за допомогою буксирування бульдозера, а також експлуатувати бульдозер при наявності течі в паливній або мастильній системі.

Підігрівати мастило дозволяється тільки у спеціальних маслогрійках.

2.8. Перед пуском двигуна бульдозера треба переконатися в тому, що муфта зчеплення виключена, важіль коробки передач у нейтральному положенні, машина загальмована і момент запалювання відповідає умовам пуску двигуна (немає небезпеки зворотного ходу колінчастого вала внаслідок раннього запалювання).

2.9. Забороняється робити на бульдозерах, в яких є пристрій ручного запуску двигуна за допомогою пускового шнура. Це відноситься до старих моделей бульдозерів, які повинні бути обладнані електростартерним запуском двигуна.

2.10. Щоб не допустити опіків (обмороження) парою або гарячою водою (антифризом), що викидається з радіатора при перегріванні двигуна, кришу радіатора знімають в рукавицях, стоячи з навітряного боку.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи бульдозера забороняється:

перебувати в зоні дії машини стороннім особам, що не працюють безпосередньо на машині;

сходити з площадки управління і заходити на неї до повної зупинки бульдозера.

3.2. Бульдозер не повинен виконувати роботу в радіусі дії працюючих вантажопідйомних машин та екскаваторів.

3.3. Перед тим як рушити бульдозер, машиніст повинен переконатися в тому, що проїзд вільний, а в зоні роботи машини немає людей, після чого дати попереджувальний звуковий сигнал.

3.4. Кабіна має бути вільна від предметів, що заважають роботі. Стороннім особам перебувати в кабіні бульдозера забороняється. Площадка управління, важелі, педалі повинні бути чисті й сухі.

3.5. В разі виявлення в розроблюваному ґрунті пнів або інших негабаритних предметів бульдозер необхідно зупинити і видалити їх спецмашинами з його шляху, щоб не допустити аварії.

3.6. Забороняється переміщувати ґрунт на підйом чи під уклон більш як 30° і працювати на косогорах, що мають поперечний схил більш як 30°. Під час руху бульдозера на підйомі та спуску не можна переключати передачі. На спуску машина повинна йти на першій передачі. При потребі слід пригальмовувати робочими органами.

При переміщенні ґрунту бульдозером на підйомі необхідно стежити за тим, щоб відвал не врізався в ґрунт.

3.7. Під час роботи при похилому положенні площадки робочого місця машиніста бульдозера, щоб не впасти, необхідно постійно триматись за держак механізмів управління.

3.8. При роботі та русі по насипах висотою більш як 1,5 м бульдозер не повинен наближатись до бровки схилу ближче ніж на 1 м, відвал не повинен висуватись за бровку насипу.

3.9. Переміщення та встановлення бульдозера поблизу виїмок (котлованів, траншей, канав та ін.) дозволяється при додержанні відстані від підошви схилу виїмки до найближчої гусениці не менш ніж зазначено в табл. 1.

Таблиця 1


Глибина виїмки, м

Ґрунт (ненасипний)

піщаний і гравійний

супісковий

суглинковий

глинястий

лісовий сухий

Відстань по горизонталі від підошви схилу до найближчої опори, м

1

1,50

1,25

1,00

1,00

1,00

2

3,00

2,40

2,00

1,50

2,00

3

4,00

3,60

3,25

1,75

2,50

4

5,00

4,40

4,00

3,00

3,00

5

6,00

5,30

4,75

3,50

3,50


Якщо додержання зазначених відстаней неможливе, схил виїмки слід надійно укріпити.

3.10. Забороняється робота на бульдозері вздовж крутих схилів.

3.11. Забороняється робота бульдозера на глинястих ґрунтах під час дощу.

3.12. При роботі бульдозера в пересіченій місцевості або при переїздах поганою дорогою швидкість його не повинна бути вище другої швидкості трактора (5,9 км/год.).

3.13. Забороняється робити повороти з завантаженням або заглибленим відвалом.

3.14. Забороняється до зупинки двигуна проводити технічне обслуговування бульдозера між трактором і ножем або під трактором.

3.15. При виявленні несправностей, ускладненні умов роботи, що загрожують аварією, роботу на бульдозері необхідно припинити і доповісти про те, що сталося, механіку, майстру або іншому керівнику робіт.

3.16. На бульдозері з гідравлічним управлінням запобіжний клапан гідросистеми повинен бути опломбований. Пломбу має ставити механік після перевірки клапана по контрольному манометру на величину максимально допустимого тиску в гідросистемі.

3.17. В процесі роботи необхідно стежити за справним станом шлангів та їх з’єднань, а також за тиском мастила в гідросистемі.

Забороняється працювати при тиску мастила, що перевищує максимально допустимий для даного типу машин.

3.18. Під час роботи бульдозера з канатно-блоковим управлінням не можна допускати перегрівання барабанів, стрічки гальма та фрикціонів лебідки. Робота без захисного кожуха у барабана лебідки забороняється.

3.19. В разі обриву каната барабан лебідки необхідно негайно виключити.

3.20. При роботі бульдозера, обладнаного ручними лебідками, піднімати і опускати робочий орган машини слід тільки після повної зупинки агрегату.

3.21. На машині з канатно-блоковою системою управління забороняється:

направляти рукою канат під час намотування його на барабан лебідки;

доводити поліспасти до упорів, щоб уникнути перенапруження каната;

працювати з спрацьованими блоками та сколотими ребордами блоків.

3.22. Роботи, зв’язані з встановленням навісного обладнання бульдозера на трактор, повинні виконувати не менш як двоє робітників після повної зупинки машин і під керівництвом механіка.

Піднімати важкі частини бульдозера необхідно тільки справними кранами, домкратами або талями.

3.23. Технічне обслуговування і ремонт машин слід виконувати в призначених для цього місцях (постах), обладнаних пристроями, необхідними для виконання встановлених робіт (оглядовою канавою, підіймальними механізмами, естакадою, поворотним стендом), а також необхідними приладами, пристроями, інвентарем та інструментом.

3.24. Усі роботи, зв’язані з обслуговуванням та ремонтом бульдозера, проводяться при повній його зупинці, опущеному відвалі та непрацюючому двигуні (крім робіт по регулюванню двигуна).

3.25. Якщо необхідно оглянути відвал бульдозера знизу, його слід опустити на спеціальні підставки. Забороняється перебувати під піднятим робочим органом бульдозера, який підтримується канатом або гідравлічним механізмом.

3.26. Роботи, зв’язані з іскроутворенням і високою температурою (зварювальні, пальні та ін.), не слід проводити на бульдозері, крім випадків, коли неможливо зняти деталь, яка потребує ремонту. Зварювальні та паяльні роботи необхідно виконувати на відстані не менш як 10 м від машини.

3.27. При проведенні електрозварювальних робіт на бульдозері машиніст повинен вжити заходів, які виключають виникнення пожежі (злити і винести в безпечне місце дизпаливо, мастильні матеріали тощо).

3.28. При потребі зупинки бульдозера на проїжджій частині вдень слід обгородити його знаком аварійної зупинки, а в темну пору доби або при поганій видимості – червоним миготливим ліхтарем, встановленим на відстані 20 м у населеному пункті та 40 м – за межами населених пунктів.

3.29. При короткочасних перервах у роботі дозволяється залишати бульдозер на ділянці робіт тільки за умови, що двигун виключений і машина загальмована. Залишати машину з працюючим двигуном забороняється.

3.30. Під час зупинок бульдозера при роботі відвал має бути опущений на землю.

3.31. Для ремонту, мащення та регулювання бульдозер має бути встановлений на горизонтальній площадці, двигун виключений, а відвал опущений на землю.

В разі аварійної зупинки бульдозера на похилій площині треба вжити заходів, що виключають довільний рух під уклон.

3.32. Під час грози машиніст повинен вийти з бульдозера і відійти у безпечне місце.

3.33. Якщо під час роботи виявлено підземні споруди, кабелі, труби та інші підземні комунікації і невідомі предмети, машиніст повинен негайно припинити роботу і доповісти керівникові робіт (виконробу, майстру).

Поблизу підземних споруд і комунікацій, ліній електропередачі дозволяється працювати тільки в присутності майстра або виконроба, зазначених у наряд-допуску.

3.34. При проїзді бульдозера під проводами діючих ліній електропередачі відстань у повітрі від найближчої частини машини до найближчого проводу під напругою повинна бути не менша ніж зазначено в табл. 2.

Таблиця 2


Напруга лінії електропередачі, кВ

До 1

1–20

35–110

150–200

330

500–750

Відстань, м

1,5

2,0

4,0

5,0

6,0

9,0


Проїзд бульдозером під проводами лінії електропередачі (поза дорогою) допускається в місці найменшого провисання проводу (ближче до опори), при цьому робочий орган бульдозера повинен бути в транспортному положенні.

3.35. Робота бульдозера в охоронній зоні повітряних ліній електропередач дозволяється при погодженні з організацією, яка експлуатує лінію. Охоронна зона вздовж повітряних ліній електропередачі – ділянка землі і простору між вертикальними площинами, що проходять через паралельні прямі, віддалені від крайніх проводів (при невідключеному їх положенні) на відстані, зазначеній в табл. 3.

Таблиця 3


Для ліній напругою, кВ

До 1

1–20

35

110

250

500

750

800

(пост.струм)

Відстань, м

2,0

10

15

20

25

30

40

30


3.36. Якщо неможливе додержання вищезазначених умов, з ліній електропередачі повинна бути знята напруга як на час роботи бульдозера, так і на час його переміщення.

3.37. При переїзді бульдозера через ріки та струмки бродом, глибина води не повинна перевищувати висоту гусениці. Вибране місце проїзду повинно мати тверду основу.

3.38. Рух по кризі або робота на ній здійснюється під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника дорожньої організації спеціальним наказом після обстеження стану крижаного покрову, визначення його міцності, огородження небезпечних місць із встановленням необхідних вказівних знаків (віхи, дорожні знаки, сигнальні вогні).

3.39. Під час руху бульдозера по кризі дверцята кабіни слід тримати відчиненими. Швидкість руху бульдозера по кризі не повинна перевищувати 10 км/год. Забороняються зупинки, ривки, розвороти, обгони. Забороняється перебувати в бульдозері людям (крім водія) під час переправи по кризі.

3.40. З’їжджати з берега на кригу без трапів дозволяється тільки в тому разі, якщо крига біля берега не має тріщин і розмивів, не зависає над водою і міцно з’єднана з берегом. Зависання криги слід перевірити через пробиті в ній лунки. Вода, що з’являється в них, має закривати нижню частину стінок пробитих лунок на висоту, що дорівнює 0,8–0,9 товщини криги. Якщо вода в лунках не з’являється або рівень її нижче від зазначеного, переправа в цьому місці забороняється.

3.41. Перш ніж виїжджати на мости, треба спочатку з покажчиків і дорожніх знаків встановити вантажопідйомність моста.

Забороняється проїзд по мосту при відсутності знаків вантажопідйомності моста без дозволу керівника робіт (виконроба, майстра).

3.42. Переїзд бульдозера через залізничні колії дозволяється тільки у встановлених місцях. Зупинка, виключення зчеплення та переключення передач на переїзді забороняється.

3.43. При русі по дорогах слід додержуватись “Правил дорожнього руху”, швидкість руху не повинна перевищувати 10 км/год.

3.44. Звалювання дерев проводити:

якщо діаметр дерева не перевищує 23 см;

при наявності схилу – під уклон;

максимально піднявши відвал, уперти його в дерево і включити першу швидкість, а при падінні дерева – дати задній хід.

Якщо дерево не піддається, треба знайти його коріння, підрізати його і другим заходом валити дерево. Звалювання сухостою забороняється. Забороняється звалювання дерев ударами відвала.

3.45. Корчуючи пень, його насамперед треба розхитати, порушити зв’язок коріння з землею. Потім відвал заглиблюють під корені або упираються ним у верхню частину пня (нижче зрізу на 20–25 см) так, щоб відвал не зсунувся вгору, і включають першу передачу.

3.46. При спільній роботі машин (бульдозерів, грейдерів, котків, скреперів та ін.), що йдуть одна за одною, необхідно додержувати відстань між ними не менш як 20 м.

3.47. При експлуатації машин у зимовий час, крім суворого додержання заводських інструкцій, необхідно:

перед запуском машини прогрівати двигун, щоб уникнути обриву ланок гусениць або поломки бортових передач, очистити гусениці від льоду;

при тривалій стоянці машин без роботи в зимовий період в’їхати на дерев’яні щити або солом’яні мати;

переконатися (шляхом обережного випробування) у відсутності в передавальних механізмах і системах управління примерзлих деталей (особливо фрикційних та гальмових стрічок); якщо виявлено примерзлі деталі, їх слід відігрівати;

не допускати переключення швидкостей при пересуванні по глибокому снігу, щоб не зупинилась машина і не пробуксовували гусениці;

повертати машину при пересуванні по глибокому снігу плавно і з можливо більшим радіусом, не зупиняючи руху гусениць; при поворотах необхідно виключити бортовий фрикціон і трохи пригальмувати гусеницю.

3.48. В машинах, призначених для роботи в гірській місцевості, регулювання та дію муфт включення і гальм необхідно перевіряти перед початком роботи і перед відновленням її після різних перерв. Залишаючи машину, машиніст повинен загальмувати її і виключити двигун.

3.49. На гірських ділянках з стрімкими схилами робота бульдозера у нічний час не дозволяється.

3.50. Транспортування машин здійснюється своїм ходом, на буксирі, на причепах-ваговозах по вулицях міст, населених пунктів і доріг та повинно відповідати вимогам Правил дорожнього руху України.

3.51. Переміщати бульдозери дозволяється тільки при повній справності після перевірочного огляду з піднятим відвалом. Машини повинні бути в транспортному положенні.

3.52. Перед транспортуванням машин на причепах-ваговозах під гусениці необхідно спереду і ззаду підкладати башмаки. Робочий орган слід опустити, а машину прикріпити до платформи з допомогою розчалок.

3.53. На крутих спусках або підйомах при транспортуванні бульдозерів на причепах-ваговозах необхідно, крім тягача, застосовувати інший автомобіль, який здійснює додаткове гальмування на спусках і допомагає буксирувати на підйомах. Перевозити машини на причепі-ваговозі під час ожеледі та при інших несприятливих дорожніх умовах забороняється.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. При появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних явищ у двигуні, гідросистемі, тросо-блоковому управлінні або ходовій частині бульдозера слід припинити роботу і вжити заходів до усунення несправності.

4.2. Якщо виявлено течу в баках, паливо- та мастилопроводах, її негайно слід усунути. Патьоки витерти насухо.

4.3. Окремі частини бульдозера та електрообладнання можуть перегрітися понад норму. Виявивши запах горілого або дим, необхідно припинити роботу.

4.4. При розриві троса барабан лебідки має бути негайно виключений. При розриві шланга треба негайно виключити насоси і зупинити двигун.

4.5. Якщо виникне пожежа на бульдозері або біля нього, машиніст повинен перекрити крани паливопроводу. Гасити полум’я слід порошковим або вуглекислотним вогнегасником, піском, землею або накривати його брезентом, щоб перекрити доступ повітря до вогнища пожежі.

4.6. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду по телефону, радіо або будь-якими іншими засобами зв’язку.

4.7. Якщо машиніст при роботі на зимовому обслуговуванні автомобільних доріг потрапляє в метеорологічні умови, небезпечні для життя і здоров’я, він повинен негайно припинити роботу і повідомити про це керівництво по рації.

4.8. При нещасних випадках машиніст бульдозера повинен уміти подати потерпілому першу медичну допомогу та при невідкладних випадках викликати швидку медичну допомогу.


5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


5.1. Після закінчення роботи машиніст бульдозера повинен поставити бульдозер у спеціально відведене місце, заглушити двигун, виключити муфту зчеплення, поставити важіль коробки передач у нейтральне положення, загальмувати машину, опустити робочі органи на землю.

5.2. В холодну пору року необхідно злити воду з радіатора бульдозера і дати двигуну попрацювати без води 2–3 хвилини.

5.3. Машину необхідно очистити від пилу, бруду і оглянути, усунути дрібні дефекти.

5.4. Механізми бульдозера треба змастити згідно з картою змащення, заправити пально-мастильними матеріалами. Після цього мастильні матеріали і паливо слід прибрати на склад, а інструменти і обтиральний матеріал – у спеціальні ящики.

5.5. Про всі несправності, виявлені при огляді чи роботі бульдозера, машиніст повинен повідомити механіка або змінника і зробити запис в журналі приймання-здачі зміни.

5.6. По закінченні роботи машиніст повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і повісити у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА МАРКУВАЛЬНОЇ МАШИНИ

ДЛЯ РОЗМІТКИ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи та управління маркувальними машинами допускаються водії, що досягли 18 років, визнані придатними для даної роботи медичною комісією та мають посвідчення на право управління машиною.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, з правилами поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст маркувальної машини для розмітки автомобільних доріг після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста маркувальної машини, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст маркувальної машини повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст повинен знати інструкцію з експлуатації маркувальної машини для розмітки автомобільних доріг.

1.6. При оформленні машиніста на роботу наказом (розпорядженням) по підприємству (дорожній організації) за ним зак­ріплюють конкретну маркувальну машину для розмітки автомо­більних доріг.

1.7. Особи, допущені до роботи на машині з обладнанням для нанесення ліній розмітки термопластиком, повинні пройти навчання безпечних методів праці відповідно до “Правил безпеки в газовому господарстві” та “Правил будови і безпечної експлуатації ємностей, які працюють під тиском” і мати відповідне посвідчення.

1.8. Особи, допущені до роботи на машині з обладнанням для нанесення ліній розмітки фарбою, повинні пройти навчання з безпечних методів роботи відповідно до “Правил будови та безпечної експлуатації ємностей, які працюють під тиском” та мати відповідне посвідчення.

1.9. Машиніст маркувальної машини повинен знати:

будову, принцип роботи і правила технічної експлуатації маркувальних машин;

забезпечення безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах;

способи виявлення та усунення несправностей у роботі двигунів і механізмів маркувальної машини;

норми витрати пального, мастильних матеріалів, фарби і термопластика;

правила управління і пересування маркувальної машини в дорожніх умовах;

способи надання першої медичної допомоги при нещасних випадках.

1.10. Машиніст маркувальної машини повинен утримувати машину в справному стані, який відповідає вимогам Інструкції з технічної експлуатації маркувальної машини.

1.11. Забороняється працювати на несправній машині, а також перебувати стороннім особам в зоні роботи маркувальної машини.

1.12. Робоча зона роботи маркувальної машини має бути обгороджена інвентарними огорожами (тумби, направляючі бар’­єри, конуси, парканчики огороджувальні) і знаками безпеки (“Дорожні роботи”, “Рух заборонено”).

1.13. Робітники, що обслуговують маркувальну машину, повинні бути проінструктовані й навчені безпечним прийомам з усіх видів робіт по влаштуванню дорожньої розмітки.

1.14. Всі робітники, що працюють на маркувальних роботах, повинні щороку проходити медичний огляд.

1.15. Машиніст маркувальної машини повинен працювати в спецодязі і взутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих двопалих, гумових рукавицях, черевиках шкіряних, жилеті сигнальному, респіраторі, окулярах захисних від механічних пошкоджень.

Машиніст маркувальної машини повинен тримати спецодяг і спецвзуття в справному стані.

1.16. В умовах збереження руху транспорту при проведенні маркувальних робіт наказом по дорожній організації призначається особа, відповідальна за охорону праці.

1.17. Забороняється працювати в зоні, де не обгороджені місця проведення робіт, а в населених пунктах – при відкритих люках колодязів.

1.18. При роботі в нічний час або при недостатній видимості маркувальна машина має бути обладнана:

лобовим (фари) та загальним освітленням, що забезпечує видимість шляху, яким переміщується машина, видимість фронту робіт на прилеглих до нього ділянок;

освітленням робочих органів та механізмів управління;

заднім сигнальним світлом;

аварійним освітленням (при потребі – проблисковим ліхтарем).

1.19. Забороняється палити і користуватися відкритим вогнем у зоні обслуговування та роботи маркувальної машини.


2. Вимоги з охорони праці перед початком і під час роботи


2.1. Ознайомитися з ділянкою роботи. Уточнити завдання. Переконатись у наявності та розстановці інвентарних огорож робочої зони, попереджувальних і заборонних знаків.

2.2. Надіти спецодяг, обшлаги рукавів повинні бути застебнуті або зав’язані.

2.3. Машиніст, зайнятий приготуванням фарби, нанесенням дорожньої розмітки, засипанням термопластику в блоки котлів, повинен користуватися захисними засобами (респіраторами, окулярами, гумовими рукавицями).

2.4. В машині повинна бути медична аптечка з протиопіковими препаратами, а машиніст повинен вміти надавати першу долікарську допомогу потерпілому.

2.5. При нанесенні дорожньої розмітки маркувальними машинами, що працюють на фарбі, необхідно:

перед початком робіт перевірити справність компресора, запобіжних, вимірювальних і пускових приладів, міцність і надійність кріплення шлангів;

промити шланги, по яких фарба надходить до розпо­дільника;

в процесі роботи фарбувального пристрою стежити за тиском у фарбонагнітальному бачку, а також за нормальною роботою компресора, не допускаючи його перегрівання.

2.6. Під час роботи компресора забороняється приєднувати і роз’єднувати шланги, що йдуть до фарбувального пристрою та фарбонагнітального бачка.

2.7. При виявленні несправності манометра, фарбонагнітального бачка та інших деталей маркувальну машину слід зупинити й усунути несправності.

2.8. Забороняється експлуатувати машину з несправними контрольно-вимірювальними приладами, запобіжними пристроями та при відсутності вогнегасників або коли закінчилися строки їх перевірки.

2.9. Машиністові при технічному обслуговуванні і ремонті забороняється:

відкривати кришки баків для фарби та розчинника, не випустивши з них спочатку стиснене повітря;

проводити будь-які види робіт з технічного обслуговування або ремонту, коли працює двигун.

2.10. При демонтажу й монтажу технологічного обладнання, а також його складових частин необхідно користуватися справними вантажопідйомними механізмами і пристроями, які гарантують повну безпеку робіт. Фарбу, розчинники і робочі рідини з ємностей при цьому необхідно злити, а стиснене повітря – випустити.

2.11. Експлуатацію й обслуговування газового обладнання маркувальної машини, що працює на термопластику, необхідно проводити з додержанням вимог охорони праці, передбачених інструкцією по експлуатації газового обладнання:

перед запалюванням пальників перевірити наявність по­трібного тиску газу в трубопроводах перед пальниками. Перевіряти тиск після кожної зміни газових балонів;

відкривати крани подачі газу в пальники дозволяється тільки, коли горять запальники. Якщо при запалюванні в процесі регулювання або роботи пальників відбувається відрив, проскок чи загасання полум’я, перед повторним запалюванням пальника жарові труби і димохід треба знову провітрити. Повторне запалювання дозволяється не раніше ніж через 5 хв.,

при запалюванні пальників та їх регулюванні змінювати подачу газу і повітря треба поступово і плавно;

забороняється експлуатувати газове обладнання при витоку газу та несправних трубопроводах, арматурі і приладах. При виявленні несправностей необхідно негайно перекрити крани подачі газу в пальники та вжити заходів до усунення несправностей;

після кожної зміни газових балонів перевіряти всі з’єднання газообладнання на герметичність за допомогою мильної емульсії або течошукача. Забороняється застосовувати відкритий вогонь для виявлення витікання газу;

не дозволяється залишати без догляду запалені пальники;

газонебезпечні роботи виконувати відповідно до діючих “Правил безпеки в газовому господарстві”.

2.12. Теплову обробку (обезводнення) теплоносія для розігріву термопластика слід проводити з додержанням таких вимог:

відповідність стандарту мастила, що заливається в систему, має підтверджувати відповідний сертифікат;

теплову обробку проводити в суху погоду на площадці, віддаленій від будинків та споруд не менш як на 20 м, що має вільний під’їзд;

на машині в зоні робочого місця машиніста повинні бути не менш як два справних (порошкових або вуглекислотних) вогнегасники;

під час теплової обробки має бути забезпечений пос­тійний контроль машиніста за роботою пальників і циркуляційного насоса, показаннями термометра та станом теплоносія;

під час теплової обробки перебування сторонніх осіб ближче 10 м від машини забороняється. Машиніст може бути на платформі тільки на той час, що потрібний для виконання необхідних операцій управління і кон­тролю;

під час теплової обробки забороняється виконання будь-яких операцій по регулюванню та усуненню несправностей. Всі ці роботи слід виконувати після відключення подачі газу до основних пальників та запальників;

перевірку показань робочого термометра ртутним термометром проводити при виключених пальниках.

2.13. Щоб уникнути попадання вологи в теплоносій, кришку котла необхідно зачохлити. Невиконання цієї вимоги може призвести до викиду теплоносія під час роботи машини.

2.14. При роботі з системою теплоносія для розігріву термопластика необхідно бути обережним: температура масла під час роботи досягає +200°С, попадання гарячого масла на тіло викликає тяжкі опіки.

2.15. Забороняється застосовувати відкрите полум’я для розігрівання термопластика.

Температура загорання термопластика +800 … +870°С.

Температура вибуху +1200°С.


3. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях

3.1. При появі витоку газу треба негайно припинити його подачу в систему до усунення несправностей.

3.2. При виявленні несправностей манометра, фарбонагнітального бачка, термопари та інших деталей слід зупинити маркувальну машину, виключивши двигун, і усунути несправності.

3.3. При загоранні термопластичних матеріалів та фарб необ­хідно ліквідувати пожежу, застосовуючи вуглекислотний вогнегасник або пісок; при неможливості самостійно загасити полум’я треба викликати пожежну команду, повідомивши про це адміністрацію.

4. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


4.1. Після закінчення роботи по нанесенню дорожньої розмітки весь термопластик, що залишився в котлах, обов’язково злити, бо повторне розігрівання погіршує його властивості.

4.2. Виключити пальники згідно з “Інструкцією по експлуатації газообладнання”.

4.3. При роботі маркувальної машини на фарбі апаратура відключається згідно з “Інструкцією по експлуатації маркувальної машини”.

4.4. Вимкнути тумблери проблискових маяків і “Живлення” на панелі пульта управління електрообладнанням.

4.5. Зняти талреп маркера і покласти в ящик.

4.6. Держак розподільника перевести в положення “Підйом”.

4.7. Якщо спрацює защіпка, яка тримає маркер у транспортному положенні, держак необхідно перевести в положення “Нейтраль”.

4.8. Вимкнути коробку відбору потужності переведенням важеля в кабіні машиніста вперед.

4.9. Переключити демультиплікатор на підвищену передачу переведенням важеля в кабіні машиніста назад.

4.10. Встановити візирний пристрій у транспортне положення.

4.11. Встановити вимірювальний орган у транспортне положення.

4.12. Зняти надставку з димової труби, закріпити її на платформі та встановити на трубу кришку.

4.13. Закрити чохлом пульт електрообладнання.

4.14. Здати машину зміннику або поставити на місце стоянки.

4.15. По закінченні роботи машиніст маркувальної машини повинен:

вимити забруднені фарбою руки розчинником (уайт-спірітом, гасом), потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом;

зняти спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту, очистити від пилу та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце та переодягтися.

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ПІСКОРОЗКИДАЧА


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи на піскорозкидачі допускаються особи не молодше 18 років, визнані придатними для даної роботи медичною комісією та мають посвідчення на право управління машиною.

1.2. Машиніст піскорозкидача, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Повторний інструктаж з правил та прийомів безпечного ведення робіт і охорони праці машиніст повинен проходити щокварталу.

1.4. Машиніст, який виявив незадовільні знання з охорони праці, повинен пройти повторне навчання не пізніше місячного строку.

1.5. Машиніст повинен працювати в спеціальному одязі і взутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, чоботи кирзові, рукавиці комбіновані двопалі.

В зимовий період: куртка і брюки бавовняні на утепленій прокладці.

При виконанні робіт по утриманню автомобільних доріг додатково одягається жилет сигнальний.

Спецодяг, спецвзуття і засоби індивідуального захисту мають бути справні і відповідати зросту і розміру. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.6. На зазначеній машині повинен бути комплект інструментів, який зберігається у спеціальному ящику.

Необхідно користуватись тільки справним інструментом.

1.7. Забороняється допускати до технічного обслуговування і ремонту машини осіб, які не мають на це права.

1.8. Технічний стан машини повинен відповідати вимогам інструкції по експлуатації піскорозкидача.

1.9. При несправності паливної системи водієві забороняється у всіх випадках здійснювати запуск двигуна шляхом заливання бензину в карбюратор безпосередньо із ємності шлангом або іншим способом.

1.10. Забороняється машиністу палити і підносити відкритий вогонь до машини при заправці її автобензином та перевірці системи живлення двигуна.

1.11. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

При використанні в системі охолодження антифризу водій повинен дотримуватися вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00.-1.28-97. Правила охорони праці на автомобільному транспорті.

1.12. Машиністу забороняється відпочивати або спати в кабіні під час стоянки при працюючому двигуні.

1.13. Забороняється зберігання піскорозкидача поза межами спеціально призначених для цього місць.

1.14. При випробуванні гальм машини на ходу необхідно додержуватись таких вимог:

площадка має бути рівною, з твердим покриттям, без вибоїн і схилів;

розміри площадки повинні виключати можливість наїзду машини, в разі несправності гальм, на людей, будівлі та ін.;

перебування сторонніх осіб у кабіні машини, на підніжці тощо забороняється.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Машиніст перед виїздом на лінію повинен перевірити технічний стан автомобіля, який гарантує безпеку руху та безперебійну роботу на лінії, звернувши особливу увагу на кріплення роздавальної коробки редуктора привода розкидача:

натяг ремінної передачі привода;

роботу ланцюга транспортера;

відсутність стукотіння карданних валів привода меха­нізму розкидача;

кріплення рами кузова до лонжеронів машини;

зазор між ребрами розкидаючого диска та кожухом бункера (він повинен бути не більш як 30мм);

зазор між верхньою полицею скребка і нижньою кромкою задньої стінки кузова (він не повинен бути більш як 50 мм);

відсутність стукотіння розкидаючого диска;

затяжку гайок і гвинтів, наявність і надійність встановлення шплінтів;

надійність кріплення бункера піскорозкидача в кузові автомобіля і пристрою відбору потужності;

відсутність підтікання мастила в редукторі;

кріплення редукторів привода транспортера, привода диска конічного, роздавальної коробки, карданного вала і при потребі підтягнути;

натяг скребкового транспортера, перекіс скребків (останній не допускається). Виявлені несправності необ­хідно усунути;

відсутність сторонніх предметів у бункері.

2.2. Якщо під час огляду автомобіля та його обладнання виявлено недоліки і усунути їх неможливо своїми силами, то водій, не приступаючи до роботи, повинен повідомити про це механіка.

2.3. Поза кабіною в місці, доступному для користування, повинні бути два легкознімні вогнегасники місткістю не менше як 2 л (порошковий та вуглекислотний).

2.4. Швидкість руху піскорозкидача по території піскобази не повинна перевищувати 10 км/год., а у виробничих приміщеннях – 5 км/год.

3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. При роботі на лінії машиніст повинен виконувати Правила дорожнього руху України.

3.2. Виходячи з кабіни на проїжджу частину дороги, машиніст повинен переконатися у відсутності руху транспорту.

3.3. Перед завантаженням піском кузов піскорозкидача, лоток і диск слід очистити від мерзлого піску, каміння та інших предметів.

3.4. Машиніст піскорозкидача повинен стежити за навантаженням піску в кузов, не допускаючи попадання мерзлих грудок піску, каміння та інших предметів.

3.5. При роботі і обслуговуванні піскорозкидача забороняється:

проштовхувати пісок у бункер ломом, лопатою чи іншим предметом при обертанні диска і вручну подавати пісок з кузова на розкидаючий диск і дорожнє покриття;

проводити огляд, регулювання і кріпильні роботи: мастити, чистити, ремонтувати механізми піскорозкидача (транспортер, кузов, розкидаючий диск і т.д.) при працюючому двигуні;

перебувати в кузові або на відбивачі диска при працюючому двигуні.

3.6. Забороняється виконувати технічне обслуговування і ремонти машини при працюючому двигуні, крім регулювання двигуна і гальм, а також перебувати під машиною.

3.7. Піскорозкидач, який направляється на пост технічного обслуговування або ремонту, слід очистити від бруду, снігу і вимити.

3.8. Якщо при ремонті потрібно зняти колеса, то необхідно поставити під раму машини підставки, а під незняті колеса – упори (башмаки).

Забороняється виконувати будь-які роботи на машині зі знятими колесами, вивішеними тільки на самих домкратах.

Забороняється підкладати під вивішену машину диски коліс, дошки, цеглу та інші предмети.

3.9. Знімати, транспортувати і встановлювати окремі агрегати піскорозкидача слід за допомогою підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристроями (захватами), що гарантують безпеку робіт.

3.10. При буксируванні несправних машин необхідно додержуватись таких правил:

буксирувана машина повинна мати справні гальма, а при несправності їх буксирування проводити на жорсткому зчепленні;

машину з несправним переднім мостом і рульовим управлінням перевозити на платформі іншої машини;

на буксируваній машині може перебувати тільки водій;

буксирувана машина повинна мати справний звуковий сигнал;

приєднувати буксирувану машину за допомогою металевої штанги, міцного стального каната або ланцюга потрібної довжини, з кольоровим прапорцем посередині;

довжина гнучкого зчеплення має бути 4–6 м, а з’єднувальна ланка жорсткого зчеплення – не більш як 4 м;

в темну пору доби канат, ланцюг або штанга при буксируванні машини повинні бути добре освітлені фарами буксованої машини.

Буксирувати несправний піскорозкидач за допомогою мотузок, дроту забороняється.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. При появі несправності в піскорозкидачі, що загрожує безпеці руху та збереженню машини, машиніст повинен вжити заходів до усунення несправностей.

4.2. Водій повинен пам’ятати, що відкритий вогонь біля отворів пробок акумуляторних батарей небезпечний, бо від цього може статись вибух газу електроліту, що виділяється.

4.3. При виявленні течі в баках, паливо-, мастилопроводах її треба негайно усунути. Патьоки витерти насухо.

4.4. При появі запаху бензину під час роботи машину слід негайно зупинити, виявити причину появи запаху й усунути несправність.

4.5. Якщо спалахне бензин, слід гасити полум’я порошковим чи вуглекислим вогнегасником, брезентом, піском.

4.6. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду по телефону або з застосуванням інших засобів зв’язку.

4.7. В разі нещасного випадку машиніст піскорозкидача повинен вміти надати потерпілому першу долікарську допомогу і викликати швидку медичну допомогу.


5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


5.1. По закінченні роботи необхідно виключити розкидаючий диск піскорозкидача.

5.2. Після повернення з лінії слід оглянути машину разом з механіком, усунути виявлені несправності.

5.3. Після закінчення роботи необхідно:

очистити механізм від бруду і піску, поставити піскорозкидач на стоянку в установлене місце;

перевірити відсутність течі мастила з редуктора.

5.4. По закінченні роботи машиніст піскорозкидача повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і сховати у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки водою з милом або прийняти душ.


6. Додаткові вимоги


6.1. Швидкість руху піскорозкидача під час розкидання піску:

на шасі автомобіля – 25–30 км/год.;

на базі колісного трактора – до 18 км/год.

6.2. Швидкість руху піскорозкидача при русі по автотрасі:

на шасі автомобіля – 80 км/год.;

на базі колісного трактора – 20–25 км/год.

6.3. Обов’язки водія піскорозкидача в зимовий період.

6.3.1. Для забезпечення надійної роботи піскорозкидача в зимовий період водій повинен своєчасно підготувати його до експлуатації в умовах низьких температур.

6.3.2. Підготовка піскорозкидача повинна проводитися у відповідності до діючого положення, яке визначає порядок технічного обслуговування і ремонт, а також інструкцій заводів-виготовлювачів, з урахуванням дорожніх та кліматичних умов його роботи.

6.3.3. При підготовці піскорозкидача до експлуатації в зимовий період повинні бути виконані такі основні роботи:

заміна масел, мастил і спеціальних рідин в агрегатах і механізмах на масла, мастила і рідини, які відповідають зимовому періоду року, згідно з заводськими інструкціями і їх застосуванням;

перевірка стану і дії системи охолодження пристрою для виведення конденсату з пневматичної системи гальм, приладів опалення автомобіля, пускових підігрівачів двигуна;

очистка від забруднення і промивка паливних баків, паливних фільтрів, паливопроводів, бензинового насоса, карбюратора;

перевірка стану і заряд акумуляторних батарей, установлення щільності електроліту в акумуляторах, регулювання реле-регулятора у відповідності до правил експлуатації автомобільних акумуляторних батарей в зимовий період;

установка на автомобілі засобів утеплення двигуна, виконання інших робіт, встановлених положеннями ТО, Р, в яких визначається порядок технічного обслуговування.

6.3.4. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період доцільно використовувати в системі охолодження рідини з низькою температурою замерзання (антифризи).

6.3.5. Для піскорозкидача, який експлуатується в зимовий період, повинні бути додатково передбачені:

заправка агрегатів маслами, мастилами і робочими рідинами, які забезпечують його працездатність в умовах низьких температур;

утеплення акумуляторних батарей;

запобігання замерзання шибок кабіни забезпечується шляхом протирання їх сумішшю солі та гліцерину;

можливість підтримання в кабіні необхідної температури повітря за допомогою стаціонарного нагрівача.

6.3.6. Безгаражне зберігання піскорозкидачів в міжсезонний період виконується на майданчиках для відкритої стоянки, які повинні бути оснащені пристроями для забезпечення надійного пуску двигунів з використанням гарячого повітря, газових горілок інфрачервоного випромінювання, електронагрівальних елементів, індивідуальних пускових підігрівачів, гарячої води, пари та інших засобів.

6.3.7. В темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги на піскорозкидачі, що рухається, повинні вмикатися фари ближнього (дальнього) світла.

6.3.8. Дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло переключають при більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичними переключеннями світла фар покаже потребу в цьому.

У разі засліплення водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зменшити швидкість або зупинитися.

6.3.9. Під час вимушеної зупинки і стоянки на неосвітлених ділянках доріг у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на піскорозкидачі мають бути увімкнені габаритні або стоянкові вогні (в умовах недостатньої видимості дозволяється увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі).

Якщо габаритні вогні несправні, піскорозкидач слід прибрати за межі проїзної частини дороги.

6.3.10. Протитуманні фари слід використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг – лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.

6.3.11. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування.

6.3.12. Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

у разі вимушеної зупинки;

у разі засліплення водія світлом фар;

на транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено Правилами;

на транспортному засобі, що буксується (якщо сигналі­зація відсутня або зіпсована, цей транспортний засіб повинен бути позначений знаком аварійної зупинки, який прикріплюється на ньому ззаду);

для інформації водіїв про виникнення заторів у дорожньому русі.

6.3.13. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м – поза ними, у разі:

дорожньо-транспортної пригоди;

вимушеної зупинки в місцях, де з урахуванням наявної видимості транспортний засіб не може бути своєчасно помічений іншими водіями.

6.3.14. Якщо піскорозкидач не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.

6.3.15. Забороняється експлуатація піскорозкидача з несправними склоочисниками вітрового скла.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СНІГООЧИСНИКА


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи по управлінню автомобільним снігоочисником допускаються особи, які мають посвідчення водія до керування транспортними засобами відповідної категорії, а снігоочисником, змонтованим на базі тракторів, – особи, що мають посвідчення на право управління ним та визнані придатними для даної роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст снігоочисника після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста снігоочисника, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення робіт і охорони праці машиніст снігоочисника повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст снігоочисника повинен працювати в спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами, – комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих двопалих.

Крім того, на зовнішніх роботах взимку – у куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці та сигнальному жилеті.

1.6. Інструмент і пристрої необхідно використовувати тільки за призначенням.

1.7. Машиністу забороняється виконувати роботу в нетверезому стані.

1.8. При нещасних випадках машиніст повинен вміти надати потерпілому першу долікарську медичну допомогу, а при невідкладних випадках – викликати швидку медичну допомогу.

1.9. Автомобільні снігоочисники всіх типів повинні мати вдень червоні прапорці, встановлені на капоті або задньому борту кузова, вночі – прожектор на кабіні і червоний ліхтар на лівому верхньому кутку заднього борту або на капоті автономного двигуна.

Робота снігоочисника на ділянках доріг з ухилом, що перевищує 10о, без ланцюгів на колесах забороняється.

1.10. Снігоочисник повинен бути у справному стані і мати діючий сигнальний пристрій, гальма, протипожежні засоби, ос­вітлення, комплект справного інструменту, обладнання і пристроїв для роботи (підйомники, башмаки, упори тощо).

Забороняється робота на несправних машинах.

1.11. Обтиральні матеріали на машині слід зберігати у закритих металевих ящиках.

Забороняється зберігання на машині бензину та інших легкозаймистих речовин.

1.12. При несправності паливної системи машиністу забороняється у всіх випадках заливати бензин в карбюратор шлангом безпосередньо із ємності або іншим способом.

1.13. Під час роботи на автодорозі машиніст повинен виконувати вимоги “Правил дорожнього руху України”, цієї інструкції, також вживати всіх можливих заходів щодо запобігання і усунення аварійних ситуацій.

1.14. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в систему охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

При використанні антифризу машиніст повинен дотримуватися вимог безпеки, згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила з охорони праці на автомобільному транспорті.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед виїздом на лінію машиніст повинен перевірити технічний стан снігоочисника, який повинен гарантувати безпеку руху та безперебійну роботу, звернувши особливу увагу на:

справний стан гальм, рульового управління, приладів освітлення;

заправку паливом, мастилом і водою;

тиск повітря в автошинах відповідно до норм;

стан ресор;

кріплення редуктора і коробки відбору потужності;

кріплення картера і наявність у ньому мастила;

роботу щітки та спрацювання її ворсу;

дію системи гідравлічного управління підняттям відвалу і щітки;

спрацювання та кріплення ножів на відвалі;

стан пружин штовхаючих штанг.

2.2. Заправляти машину паливом необхідно при непрацюючому двигуні. При заправці забороняється палити і користуватись відкритим вогнем.

2.3. Перед пуском двигуна машину необхідно загальмувати, при цьому важіль коробки передач повинен бути в нейтральному положенні.

2.4. Пускати двигун слід за допомогою стартера.

2.5. При пуску двигуна пусковим держаком необхідно додержуватись таких правил:

пусковий держак повертати знизу вгору;

не брати держак в обхват;

не застосовувати ніяких важелів і підсилювачів, що діють на пусковий держак або храповик колінчастого вала.

2.6. При випробуванні гальм на ходу снігоочисника необхідно виконувати такі вимоги:

площадка має бути рівна, з твердим покриттям, без вибоїн та схилів;

розміри площадки повинні виключати можливість наїзду машини в разі несправності гальм на людей, будівлі тощо;

перебування сторонніх осіб в кабіні машини, на підніжці забороняється.

2.7. При роботі машини на етильованому бензині необхідно додержуватись таких правил:

заправляти і перекачувати етильований бензин слід механі­зованим способом, стоячи з навітряного боку машини;

забороняється заправляти відрами, переносити етильо­ваний бензин у відкритій тарі, а також засмоктувати його ротом через шланг;

сифонувати і продувати бензосистему тільки насосом.

2.8. Снігоочисник, який працює на етильованому бензині, повинен мати ущільнену бензосистему, що виключає підтікання палива з бака, бензопроводу, відстійника, бензонасоса.

2.9. Забороняється експлуатувати машину, що працює на етильованому бензині, до кабіни якої потрапляють вихлопні гази.

При появі запаху бензину під час роботи машину слід негайно зупинити, виявити причину появи запаху і усунути несправності.

2.10. Приступаючи до роботи, машиніст повинен:

одержати подорожній лист, перевірити правильність його заповнення і розписатися в ньому;

одержати потрібний інвентар відповідно до умов наступної роботи;

ознайомитися з характером наступної роботи і дорожніми умовами, метеорологічним прогнозом на робочий день;

якщо маршрут незнайомий, одержати потрібні роз’яснення.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. При роботі на лінії машиніст снігоочисника повинен:

вибирати швидкість руху з урахуванням дорожніх умов, видимості, оглядовості, інтенсивності і характеру руху транспортних засобів і пішоходів;

наближаючись до перехрестя, переїзду та інших перешкод, а також при їзді під час ожеледі або по мокрій і слизькій дорозі, різко не гальмувати, щоб уникнути занесення.

3.2. При ремонті снігоочисника на лінії необхідно додержуватись застережливих заходів: з’їхати на обочину дороги, при поганій видимості включити заднє світло, виключити двигун, загальмувати машину ручним гальмом, підкласти під колеса упори.

3.3. При роботі й обслуговуванні снігоочисника забороняється:

вести роботи під відвалом або безпосередньо близько від нього, коли він перебуває в піднятому положенні, без спеціальної підставки, що виключає довільне опускання відвалу;

працювати на машині без захисного кожуха ланцюга привода щітки і змащувати приводний ланцюг при обертанні щітки;

очищати ворс руками без рукавиць;

перебування будь-кого біля відвалу при його опусканні та присутність сторонніх осіб поблизу зони працюючих машин.

Роботи по регулюванню щітки і кріпленню окремих її деталей дозволяються при непрацюючій щітці, відключеній трансмісії та виключеному двигуні.

3.4. Снігоочисний відвал і щітка повинні мати справні гідравлічні підйомники та пристрої, які фіксують їх у піднятому (транспортному) положенні.

Забороняється працювати на снігоочиснику при несправних підйомниках і пристроях.

3.5. Під час руху снігоочисників в одному напрямі відстань між ними має бути не менш як 15 м.

3.6. Машиніст при роботі на снігоочиснику в сонячну погоду повинен користуватися світлозахисними окулярами.

3.7. На роторному снігоочиснику при русі під час снігоочищення необхідно додержуватись відстані від краю заднього колеса до бровки земполотна або елементів обстановки дороги не менш як 1 м.

3.8. В разі появи під час роботи на лінії несправностей у гідропідйомнику відвала або щітки, при яких вони не піднімаються в транспортне положення, машиніст повинен викликати механіка для усунення несправностей. Якщо надати технічну допомогу на лінії неможливо, машиністові дозволяється вести снігоочисник у гараж (при опущеній щітці) із швидкістю не вище 12 км/год.

3.9. Несправні машини дозволяється буксирувати тільки машинами технічної допомоги, обладнаними буксирними пристроями.

3.10. При буксируванні несправних машин необхідно додержувати таких правил:

буксирувана машина повинна мати справні гальма, а при несправності їх буксирувати на жорсткому зчепленні;

машину з несправним переднім мостом і рульовим управлінням слід перевозити на платформі іншої машини;

буксир має бути закріплений за спеціальні гаки, буксирні пристрої або раму машини, приєднувати буксир до передньої осі автомобіля забороняється;

водій, що сидить за кермом буксирувальної машини, повинен вести її плавно, без різких прискорень, гальмувань, також поворотів. Перед початком гальмування або перед зупинкою водій повинен дати попереджувальний сигнал;

водій, який сидить за кермом буксирної машини, повинен стежити за тим, щоб буксир був весь час натягнутий. Це запобігає обриву буксира;

на буксируваній машині може перебувати тільки водій;

буксирувана машина повинна мати справний звуковий сигнал;

приєднувати буксирувану машину за допомогою металевої штанги, міцного стального каната або ланцюга потрібної довжини з кольоровим прапорцем посередині;

довжина гнучкого зчеплення повинна бути 4–6 м, а сполучна ланка жорсткого зчеплення – не більш як 4 м;

в темну пору доби канат, ланцюг або штанга при буксируванні машини мають бути добре освітлені фарами буксируваної машини.

Забороняється буксирувати несправну машину за допомогою вірьовок, дроту.

3.11. Снігоочисники, які направляють на пости технічного обслуговування або ремонту, необхідно очистити від бруду, снігу і вимити.

3.12. Технічне обслуговування і ремонт снігоочисників слід проводити в призначених місцях (постах), обладнаних потрібними пристроями (оглядовою канавою, підйомником, естакадою, поворотним стендом і та ін.), а також приладами, пристроями, інвентарем та інструментом.

3.13. Забороняється виконувати технічне обслуговування і ремонт снігоочисника при працюючому двигуні, крім регулювання двигуна і гальм.

3.14. При зупинці снігоочисника на посту технічного обслуговування або ремонту на рульове колесо необхідно навішувати табличку: “Двигун не пускати – працюють люди”.

При обслуговуванні машини на підйомнику (гідравлічному, електромеханічному) слід заблокувати підйомник стопорним пальцем або штангою, встановити на механізмі управління підйомником табличку з написом: “Не торкати – під машиною працюють люди!”.

3.15. Якщо при ремонті потрібно зняти колеса, то необхід­но поставити під машину інвентарні підставки, а під колеса – упори (башмаки).

Забороняється виконувати будь-які роботи на машині із знятими колесами, вивішеними тільки на домкратах.

Забороняється під вивішений автомобіль підкладати диски коліс, дошки, цеглу та інші предмети.

3.16. Якщо зняття окремих агрегатів і деталей зв’язане з великим фізичним напруженням або незручностями для роботи, слід застосовувати пристрої (знімачі), які гарантують безпеку цієї роботи.

3.17. Знімати, транспортувати і встановлювати окремі агрегати машини (двигун, коробку передач, задній міст, щітку, відвал тощо) слід за допомогою підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристроями (захватами), які гарантують повну безпеку роботи.

3.18. Забороняється користуватись несправним інструментом та пристроями.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. При появі несправності в снігоочиснику, що загрожує безпеці руху і збереженню машини, машиніст повинен вжити заходів до усунення пошкоджень, а якщо це неможливо – їхати в гараж з додержанням потрібних застережних заходів.

4.2. В разі, якщо загориться паливо, насамперед треба перекрити паливний кран, зупинити двигун, відкрити капот, коли він закритий, і спрямувати струмінь пінного або вуглекислотного вогнегасника на джерело горіння. При відсутності вогнегасника слід накинути брезент, повсть або закидати місце горіння піском. Забороняється гасити паливо, яке горить, водою.

4.3. Якщо машиніст снігоочисника потрапляє в метеорологічні умови, небезпечні для життя і здоров’я, він повинен негайно припинити роботу, повідомити про це адміністрацію по радіозв’язку.


5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


5.1. Після повернення з лінії слід разом з механіком оглянути снігоочисну машину, виявлені несправності усунути.

5.2. Якщо снігоочисник технічно справний, слід провести щоденне технічне обслуговування і підготовлену машину поставити в зону стоянки.

5.3. Після закінчення роботи необхідно:

зупинити двигун і виключити вал відбору потужності;

повернути кожух ротора в крайнє положення;

при повній зупинці валів підняти робочий орган у транспортне положення і поставити фіксуючі пальці;

виключити гідронасос.

5.4. При безгаражному зберіганні в зимовий час необхідно злити воду з системи охолодження, затягнути ручне гальмо.

5.5. Забороняється залишатися на ніч у закритій машині при працюючому двигуні.

5.6. По закінченню роботи слід зняти спецодяг, повісити його у спеціально відведену для цієї мети шафу, вимити руки і обличчя теплою водою з милом або прийняти душ.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ТРАКТОРА (ТРАКТОРИСТА)


1. Загальні вимоги


1.1. До управління трактором допускаються особи не молодше 18 років, які мають посвідчення на право управління трактором, визнані придатними для цієї роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст трактора (тракторист), що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст трактора (тракторист) повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст трактора (тракторист), що приймається на роботу, після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2 – 15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого машиніста трактора, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст трактора (тракторист) повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст трактора (тракторист) повинен працювати в спецодязі і взутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих, чоботах гумових.

Крім того, на зовнішніх роботах взимку: куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці, валянках.

Спецодяг, спецвзуття мають бути справні і відповідати зросту і розміру. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.6. Інструмент і пристрої необхідно використовувати тільки за призначенням.

1.7. Кабіна машиніста трактора (тракториста), органи управління і прилади мають бути чисті, сухі і вільні від сторонніх предметів.

1.8. На тракторі не дозволяється зберігати промаслені або змочені паливом обтиральні матеріали, а також бензин, гас та інші легкозаймисті речовини.

1.9. Трактор необхідно заправляти паливом за допомогою заправних пристроїв. Заправка трактора в темну пору доби допускається тільки при штучному освітленні. При цьому забороняється користуватися джерелами відкритого вогню.

1.10. Заправка паливного бака пускового двигуна етильованим бензином дозволяється тільки механізованим способом. Забороняється заправляти бак етильованим бензином безпосередньо з відра та інших ємностей.

1.11. Необхідно стежити, щоб у паливних баках і паливопроводах не було течі, яку при виявленні треба негайно усунути, а патьоки витерти.

1.12. Робота з несправним або погано чутним звуковим сигналом не дозволяється.

Забороняється експлуатація трактора в нічний час з несправною світловою сигналізацією.

1.13. Перш ніж зійти з трактора, необхідно поставити важіль переключення передач у нейтральне положення і включити гальмо.

1.14. Перед вантаженням трактора на залізничну платформу або інший транспортний засіб необхідно встановити механізм навіски у крайнє верхнє положення, зафіксувати його механічним фіксатором у транспортному положенні. Необхідно злити воду з системи охолодження двигуна і паливо з паливних баків, відключити акумуляторну батарею, включити першу передачу коробки передач.

1.15. При вантаженні і вивантаженні трактора необхідно користуватися спеціальними захватами, які гарантують безпечність роботи і цілісність кабіни та обшивки трактора.

1.16. Машиніст трактора (тракторист) повинен добре знати прийоми управління трактором і послідовність їх виконання при пуску пускового двигуна та дизеля, при пуску трактора в роботу і його русі, а також при зупинці трактора і двигуна.

1.17. Забороняється під час роботи змащувати і кріпити деталі, заправляти, регулювати й очищати від бруду тягач і причіпні агрегати.

1.18. При ремонті двигуна забороняється виконувати будь-які ремонтні роботи під трактором і причіпними машинами.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи необхідно оглянути трактор, переконатись у його справності і тільки тоді приступати до пуску двигуна.

2.2. Перед пуском двигуна необхідно:

виконати операції “Щозмінного технічного обслуговування по підготовці двигуна до роботи”;

перевірити справність електрообладнання освітлення та сигналізації;

відкрити запірний кран паливного бака основного двигуна;

випустити повітря з паливної системи (при потребі).

2.3. Для пуску двигуна необхідно додержуватись таких вимог:

встановити важіль переключення передач у нейтральне положення;

включити акумуляторну батарею в електричну мережу, натиснувши на велику кнопку вмикача “маси” до фіксації її в нижньому положенні;

встановити важіль управління подачею палива в положення виключеної подачі палива;

включити декомпресор;

відкрити кран подачі палива до карбюратора пускового двигуна;

прикрити повітряну заслінку карбюратора пускового двигуна;

включити електростартер;

після прогріву пускового двигуна плавно, але швидко включити муфту зчеплення редуктора;

прокрутити основний двигун протягом 1–2 хв. до появи тиску мастила в масляній магістралі двигуна і виключити декомпресор;

заглушити пусковий двигун;

закрити кран подачі палива до карбюратора.

2.4. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

2.5. Заправку системи охолодження двигуна трактора антифризом слід проводити тільки за допомогою спеціально призначеної для цієї мети посуди (відра з носиком, бачка, воронки).

Заправний посуд повинен бути очищений від твердих осадків, налетів та іржі, промитий лужним розчином і пропарений. Заправний посуд повинен мати надпис: “Тільки для антифризу”.

При заправленні антифризом необхідно вжити заходів, які виключають попадання в нього нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо), оскільки під час роботи двигуна вони приводять до спинання антифризу.

2.6. Заливати антифриз в систему охолодження без розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше об’єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється більше води, що може привести до його витікання.

Переливання антифризу за допомогою шланга шляхом засмоктування його ротом забороняється.

Після роботи з антифризом слід старанно вимити руки водою з милом.

2.7. Не дозволяється пуск основного двигуна без попереднього прокручування колінчатого вала, особливо в холодну пору року, коли мастило густе і надходить у підшипники із запізненням.

2.8. Забороняється пускати двигун без води в системі охолодження.

2.9. Забороняється користуватись відкритим вогнем для полегшення пуску двигуна в холодну пору року.

2.10. Забороняється роботи на тракторах, у яких є пристрій ручного запуску двигуна за допомогою пускового шнура. Це відноситься до старих моделей тракторів, які повинні бути обладнані електростартерним запуском двигуна.

2.11. При пуску двигуна пусковим держаком його необхідно брати правою рукою так, щоб пальці руки були по один бік держака. Обертати держак вкругову забороняється.

2.12. Забороняється заводити перегрітий двигун, щоб уникнути зворотного удару від передчасного спалаху (внаслідок самозаймання робочої суміші).

2.13. Рушаючи з місця, при повороті і зупинці машини, машиніст трактора (тракторист) повинен дати попереджувальні сигнали робітникам, які перебувають на причіпних машинах.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час руху трактора головна муфта зчеплення має бути повністю включена, щоб не допустити пробуксовування дисків, що призводять до передчасного спрацьовування фрикційних накладок. Переключати передачі необхідно при виключеній головній муфті.

3.2. При роботі трактора з причіпними машинами необхідно прикріпити розтяжки механізму навішування до верхніх площин (щоб не допустити зачіпання розтяжок за причіпну скобку та їх пошкодження), підняти нижні тяги механізму навішування в крайнє верхнє положення, встановити верхню тягу в транспортне положення і закріпити її спеціальним пристроєм.

3.3. Машиніст трактора (тракторист) повинен ознайомитися з фронтом робіт і технологією робочого процесу, перевірити справність огородження та наявність попереджувальних знаків, а також ознайомитись з рельєфом та особливостями площадки.

3.4. Забороняється під час руху переходити з трактора на причіпні машини і назад.

3.5. Забороняється включати швидкість при наявності людей між трактором і причіпною машиною.

3.6. Площадка, на якій працює трактор, має бути огороджена й обладнана знаками безпеки. При виконанні робіт на дорогах з відкритим рухом місце проведення робіт повинно бути огороджене і встановлені відповідні дорожні знаки.

3.7. При роботі трактора необхідно стежити за показаннями контрольно-вимірювальних приладів:

тиском у системі мащення прогрітого двигуна. Тиск повинен бути на номінальних обертах 3–5кгс/см2, на мінімальних обертах холостого ходу – не менш як 1 кгс/см2;

температурою води в системі охолодження (75–100°С).

Не можна допускати тривалої роботи двигуна під навантаженням при температурі нижче 75°С, бо при цьому підвищується спрацьовування гільзо-поршневої групи і знижується економічність двигуна.

3.8. Щоб не допустити опіків парою або гарячою водою (антифризом), що викидається з радіатора при перегріві двигуна, кришку радіатора необхідно знімати в рукавицях, стоячи з навітряного боку.

3.9. Одночасна робота двох тракторів з причіпними машинами допускається при відстані між агрегатами не менш як 20 м. Інтервал між тракторами допускається 10 м.

3.10. Під час роботи трактора забороняється:

передавати управління трактором іншій особі;

залишати машину з працюючим двигуном;

сидіти і стояти на рамі та інших частинах машин;

стояти поблизу коліс машини або гусениць трактора;

відчіплювати машину від трактора до повної зупинки;

перевозити в кабіні трактора людей.

3.11. Технічне обслуговування трактора необхідно проводити тільки після його зупинки, при непрацюючому двигуні, встановленні важеля коробки передач у нейтральне положення, опущеному механізмі навішування і виключеному вмикачі “маси”.

3.12. Машиніст трактора (тракторист) повинен застосовувати тільки справний інструмент, без тріщин, забоїн, задирок.

3.13. Необхідно застосовувати гайкові ключі відповідного розміру. Забороняється застосовувати прокладки між зівом ключа і гранями гайок.

3.14. При підтягуванні кріпильних деталей необхідно стерегтися розміщених поблизу деталей з гострими кутами і кромками.

3.15. При перевірці рівня мастила в кінцевих передачах необхідно стерегтися викиду гарячого мастила.

3.16. Забороняється користуватись відкритим вогнем при перевірці рівня електроліту в банках акумулятора.

3.17. Оглядати й обслуговувати акумуляторні батареї необхідно обережно. При приготуванні електроліту необхідно спочатку налити в посудину води, а потім, безперервно перемішуючи, тонким струменем доливати кислоту. Зворотний порядок забороняється.

3.18. Забороняється при перевірці ступеня зарядженості акумуляторної батареї навантажувальною вилкою торкатись опору, що нагрівся, бо це може призвести до опіку.

3.19. Щоб уникнути опіків при демонтажу і монтажу деталей поблизу гарячого вихлопного колектора, не можна торкатись його.

3.20. Очищати й обмивати деталі та вузли необхідно скребком, ганчіркою або щіткою.

3.21. Перевіряти натяг ременю вентилятора необхідно тільки при непрацюючому двигуні.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. При появі стуків і шумів у двигуні трактора необхідно негайно зупинити двигун і усунути несправності. Якщо частота обертання колінчастого вала двигуна надміру збільшується (двигун іде врозкидь), необхідно припинити подачу палива, перемістивши важіль управління подачею палива вверх до упору, та повідомити про це механіка.

4.2. Для екстреної зупинки трактора необхідно виключити головну муфту зчеплення і натиснути на одну з педалей зупинного гальма. Якщо зупинка тривала, необхідно поставити важіль переключення передач у нейтральне положення і виключити головну муфту зчеплення. Якщо трактор стоїть на схилі, необхідно застопорити праву педаль зупинного гальма зубчастим сектором.

4.3. Щоб уникнути аварії двигуна, забороняється повторне включення шестірні редуктора (“бендикс”) при працюючому двигуні.

4.4. Щоб уникнути опіків, забороняється знімати шланги з патрубків радіатора опалювача при працюючому двигуні.

4.5. При виникненні пожежі на тракторі необхідно негайно відключити акумуляторну батарею. Полум’я гасити порошковим чи вуглекислотним вогнегасником, засипати землею або накрити брезентом.

Забороняється заливати водою паливо, що горить.

4.6. Забороняється їхати впоперек крутих схилів (вище 15°, щоб не перекинувся трактор); через канави, горби та інші перешкоди необхідно переїжджати обережно, на малій швидкості, не допускаючи різких нахилів трактора. Не допускати різких поворотів трактора з навішеними знаряддями при ослаблених ланцюгах розтяжок.

4.7. При нещасних випадках машиніст трактора (тракторист) повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу, при невідкладних випадках викликати швидку медичну допомогу.


5. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


5.1. Перед зупинкою двигуна необхідно дати йому попрацювати протягом 5 хв. без навантаження при середній і малій частоті обертання колінчастого вала, потім зупинити двигун, виключити подачу палива.

5.2. Закінчивши роботу, необхідно провести контрольний огляд трактора та потрібні операції по його технічному обслуговуванню, виключити і замкнути пускові пристрої. При цьому має бути виключена можливість пуску машини сторонніми людьми.

5.3. В зимову пору року необхідно злити воду, мастило перелити у чисту тару і щільно закрити пробками.

5.4. По закінченні роботи машиніст трактора повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і повісити у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

5.5. Про всі несправності, виявлені при огляді або при роботі трактора, машиніст трактора (тракторист) повинен повідомити механіка або змінника.


6. Додаткові вимоги


6.1. При русі по дорогах машиніст трактора (тракторист) повинен виконувати вимоги “Правил дорожнього руху України”.

6.2. Швидкість руху трактора по дорогах повинна бути для тракторів типу, км/год.:

МТЗ – 2,5 – 33,4;

Т-130 – 4,4 – 12,2;

ДТ-75 – 5,5 – 11,5;

Т-150 – 16,3 – 30,1;

К-700 – 2,9 – 33,8.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ТРАКТОРНОГО НАВАНТАЖУВАЧА


1. Загальні вимоги


1.1. До управління тракторним навантажувачем допускаються особи не молодші 18 років, які мають посвідчення на право управління навантажувачем, визнані придатними для цієї роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст тракторного навантажувача, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правилами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст тракторного навантажувача повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст тракторного навантажувача (тракторист) після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого машиніста тракторного навантажувача, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст тракторного навантажувача повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. На виконання робіт тракторним навантажувачем необхідно видавати “наряд-допуск на ведення робіт підвищеної небезпеки”. Наряд-допуск видається на весь час ведення робіт.

1.6. Робота і пересування тракторного навантажувача поблизу лінії електропередачі під напругою повинні проводитись під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника.

1.7. Робота тракторного навантажувача поблизу ліній електропередачі допускається тільки за умови, якщо відстань у повітрі між крайньою точкою та найближчим проводом лінії електропередачі буде не менш як:

Таблиця


Напруга лінії електропередачі, кВ

До 1

1–20

35–110

150– 220

До 330

330–800

Відстань, м

1,5

2

4

5

6

9


При неможливості додержання вищезазначених умов з ліній електропередачі повинна бути знята напруга як на час роботи тракторного навантажувача, так і на час його переміщення.

1.8. Машиніст тракторного навантажувача повинен працювати в спецодязі і взутті, передбачених Типовими галузевими нормами:

комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих двопалих;

на зовнішніх роботах взимку – в куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці і валянках.

Спецодяг, спецвзуття мають бути справні і відповідати зросту і розміру. Забороняється працювати в одягу, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.9. Машиніст тракторного навантажувача повинен працювати на справній машині, яка повинна відповідати вимогам Інструкції по експлуатації тракторного навантажувача.

Тракторний навантажувач має бути обладнаний звуковою і світловою сигналізацією, укомплектований аптечкою першої медичної допомоги, порошковим або вуглекислотним вогнегасником, а також блокувальним пристроєм, який виключає запуск двигуна при включеній передачі швидкостей або включеному валі відбору потужності.

1.10. Кабіна водія, органи управління і прилади повинні бути чисті, сухі і вільні від сторонніх предметів.

1.11. На навантажувачі не дозволяється зберігати промаслені або змочені паливом обтиральні матеріали, а також бензин, гас та інші легкозаймисті речовини.

Щоб уникнути можливого займання, розлите паливо, мастило та використаний обтиральний матеріал необхідно негайно прибирати.

1.12. Тракторний навантажувач заправляють паливом за допомогою заправних пристроїв на горизонтальній площадці. Заправка навантажувача в темну пору доби допускається тільки при штучному освітленні. Забороняється користуватись джерелами відкритого вогню.

1.13. Заправка паливного бака пускового двигуна етильованим бензином дозволяється тільки механізованим способом. Забороняється заправляти бак етильованим бензином безпосередньо з відра та інших ємностей.

1.14. При транспортуванні на трейлері або залізничній платформі ківш тракторного навантажувача опускають і надійно зак­ріплюють, а саму машину закріплюють упорами (башмаками) і розтяжками з дроту.

Забороняється під час перевезення тракторного навантажувача перебувати людям на трейлері або в кабіні навантажувача.

1.15. Транспортні переміщення тракторного навантажувача можуть здійснюватись на всіх передачах трактора з ухилом і креном не більше як 8°, при цьому балки – держаки ковша мають бути нахилені під кутом 45° до горизонту.

1.16. Переїжджати через залізничні колії дозволяється тільки по суцільному настилу і в місцях, спеціально призначених для переїзду, суворо керуючись при цьому попереджувальними знаками.

1.17. Перед в’їздом на міст треба спочатку перевірити вантажопідйомність моста (по дорожніх знаках) і переконатись, що його стан гарантує безпечний проїзд.

1.18. При перегонах навантажувача в населених пунктах і по автомобільних дорогах необхідно суворо додержуватись вимог “Правил дорожнього руху України”.

1.19. При потребі зупинки тракторного навантажувача на проїжджій частині дороги вдень його слід обгородити знаком аварійної зупинки, а в темну пору доби або при поганій видимості – червоним миготливим ліхтарем, встановленим на відстані не менше 20 м у населених пунктах і 40 м – за межами населеного пункту.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перш ніж приступати до роботи, треба надіти спецодяг, перевірити технічний стан машини, справність систем сигналізації та електроосвітлення, наявність і справність потрібних інструментів. На тракторних навантажувачах з канатно-блоковим управлінням слід перевіряти стан канатів і безвідмовність автоматичної дії гальма, безреверсивного приводу, а на навантажувачах з гідравлічним управлінням перевіряють стан гідросистеми, надійність з’єднання трубопроводів і кріплення циліндрів. В разі виявлення несправностей робота на машині недопустима.

2.2. Перед пуском двигуна слід перевірити рівень мастила в картерах основного і пускового двигунів, заправку паливом і водою. Тракторний навантажувач повинен бути загальмований, важіль муфти зчеплення – виключений, а важіль переключення передач – в нейтральному положенні.

2.3. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

2.4. Заправку системи охолодження двигуна тракторного навантажувача слід проводити тільки за допомогою спеціально призначеної для цієї цілі посуди (відра з носиком, бачка, воронки). Заправний посуд повинен бути очищений від твердих осадків, налетів та іржі, промитий лудженим розчином і пропарений. Заправний посуд повинен мати надпис: “Тільки для антифризу”.

При заправленні антифризом необхідно вжити заходів, які виключають попадання в нього нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо), оскільки вони під час роботи двигуна приводять до спинання антифризу.

2.5. Заливати антифриз в систему охолодження без розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше об’єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється більше води, що може привести до його витікання.

Переливання антифризу за допомогою шланга шляхом засмоктування його ротом забороняється.

Після роботи з антифризом слід старанно вимити руки водою з милом.

2.6. Щоб не допустити опіків парою або гарячою водою (антифризом), що викидається з радіатора при перегріві двигуна, кришку радіатора необхідно знімати в рукавицях, стоячи з навітряного боку.

2.7. Забороняється користуватись відкритим вогнем для полегшення пуску двигуна в холодну пору року. В радіатор слід заливати гарячу воду, а в картер – підігріте масло.

2.8. Забороняється робити на тракторному навантажувачі, у якому є пристрій ручного запуску двигуна за допомогою пускового шнура. Це відноситься до старих моделей тракторних навантажувачів, які повинні бути обладнані електростартерним запуском двигуна.

2.9. При пуску двигуна пусковим держаком його необхідно брати правою рукою так, щоб пальці руки були по один бік ручки. Обертати держак вкругову забороняється.

2.10. Площадка, на якій працює тракторний навантажувач, має бути обгороджена і обладнана знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76. При виконанні робіт на дорогах з відкритим рухом місце проведення робіт повинне бути обгороджене і встановлені відповідні дорожні знаки (ДСТУ 2586–94).

2.11. Машиніст повинен ознайомитися з фронтом робіт і технологією робочого процесу, перевірити справність обгороджень і наявність попереджувальних знаків, а також ознайомитися з рельєфом та особливостями площадки для вантажних робіт, яка має бути спланована без ям, горбів і мати схил не більше як 8о.

2.12. Робоча площадка і місце роботи тракторної лопати в нічний час повинні бути достатньо освітлені (крім світла фар). Забороняється робота на тракторній лопаті без передніх і задніх фар.

2.13. Забороняється робота з несправним або погано чутним звуковим сигналом, експлуатація механізму в нічний час з несправною світловою сигналізацією.

2.14. При виході машиніста тракторного навантажувача з кабіни для огляду, мащення, очистки, регулювання вузлів і механізмів, двигуна, лебідки і гідроциліндрів ківш обов’язково має бути опущений на землю, а приводний вал – виключений.

Категорично забороняється машиністу тракторного навантажувача входити в кабіну, а також виходити з неї при піднятому ковші.

2.15. Для забезпечення видимості в зимовий час шибки кабін слід протирати сумішшю солі з гліцерином.

2.16. На машині повинні бути такі надписи:

на напрямних брусах: “Не стій під ковшем”;

на стінках кабіни, всередині: “Під час роботи відкривати дверці і висуватись забороняється”, “Перед виходом з кабіни опусти ківш на землю і виключи приводний вал”.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи машиніст тракторного навантажувача повинен бути в кабіні й уважно стежити за робочими органами та робочою площадкою. При русі ківш не повинен обмежувати огляд площадки. Не допускається перебування в кабіні сторонньої особи.

3.2. При експлуатації тракторного навантажувача забороняється:

працювати на тракторному навантажувачі з відкритими або знятими дверцями кабіни;

виїжджати до місця роботи на несправному тракторі або з несправним навантажувальним обладнанням;

залишати без нагляду машину з працюючим двигуном;

піднімати вантаж, маса якого перевищує зазначену в технічній характеристиці навантажувача;

наповнювати ківш з розгону.

3.3. Машиніст навантажувача повинен уважно стежити за рухом ковша, а також за показаннями контрольно-вимірювальних приладів, нормальним режимом роботи двигуна та справною роботою механізмів управління, робочим обладнанням.

3.4. Забороняється з вантажем у ковші розвертатись або переїжджати через будь-які перешкоди, бо може перекинутись машина. Висота підняття ковша з вантажем при пересуванні на площадці повинна забезпечувати стійке положення машини.

3.5. Якщо необхідно оглянути ківш тракторного навантажувача знизу, його слід спочатку опустити на спеціальні підставки. Забороняється перебувати під піднятим робочим органом навантажувача, який тримає канат або гідравлічний механізм.

3.6. При навантаженні треба стежити за тим, щоб не захопити ковшем великі, негабаритні камені або мерзлі грудки матеріалу, які, випадаючи з ковша в кузов автомобіля, можуть пошкодити його й ускладнити умови розвантаження самоскида. Якщо такий вантаж опинився в ковші, його слід вивантажити осторонь для подальшої переробки.

3.7. При канатно-блочному управлінні необхідно не рідше ніж один раз на п’ять днів оглядати троси. Якщо на довжині одного кроку звивки буде виявлено 10% обривів дротин від загального їх числа, то трос бракується. Працювати з тросом треба в рукавицях.

3.8. Не допускається перегрівання барабана лебідки, стрічок гальма і фрикціонів, а також робота лебідки без захисного кожуха.

3.9. Забороняється розпасовувати трос, що заклинився між блоками при піднятому ковші.

3.10. При потребі виконати натягання тросів і спрямувати їх по канавках барабана лебідки тракторного навантажувача, роботу слід виконувати при опущеному ковші, виключеному валі відбору потужності шляхом провертання вала редуктора лебідки вручну заводним держаком трактора.

При провертанні барабанів лебідки вручну необхідно на­дійно тримати держак, не випускаючи його з рук. Цю роботу слід виконувати машиністу тракторного навантажувача і його помічнику. Один з них має бути в кабіні, а другий – біля держака. Забороняється залучати до цієї роботи сторонніх осіб.

3.11. На машинах з гідроуправлінням:

запобіжний клапан гідросистеми повинен бути опломбований механіком після його перевірки манометром на максимально допустимий тиск;

необхідно стежити за справністю шлангів та їх з’єднань, а також за тиском і температурою масла в гідросистемі. Забороняється працювати на навантажувачі, якщо температура масла або його тиск перевищують гранично допустиме значення для даної машини.

3.12. Не допускається регулювати запобіжні клапани гідросистем, а також інші опломбовані клапани, прилади та вузли до закінчення їх гарантійного строку.

3.13. При випробуванні гідросистем забороняється перебувати поблизу шлангів високого тиску.

3.14. Всі операції по технічному обслуговуванню, ремонту, усуненню несправностей, очищенню двигуна і ковша тракторного навантажувача від бруду, а також по підготовці його до роботи слід виконувати тільки при заглушеному двигуні, опущеному на підкладки ковші, застопорених рухомих і ходових частинах.

3.15. Технічне обслуговування і ремонт тракторного навантажувача слід виконувати на рівних, очищених від сторонніх предметів площадках, де забезпечуються стійкість навантажувача, достатнє освітлення всіх вузлів і деталей машини.

3.16. Роботи, зв’язані з іскроутворенням і високою температурою (зварювальні, паяльні тощо), слід проводити, як правило, не на навантажувачі, крім випадків, коли неможливо зняти деталь, яка потребує ремонту. Зварювальні і паяльні роботи необхідно виконувати на відстані не менш як 10 м від машини.

3.17. При проведенні електрозварювальних робіт на тракторному навантажувачі машиніст повинен вжити заходів, які виключають виникнення пожежі (злити з баків пальне).

3.18. При користуванні переносними електролампами необхідно пересвідчитися у справності шнура та ізоляційної гумової трубки, а також у наявності запобіжної сітки. Напруга в переносних лампах повинна бути не більш як 36 В.

3.19. При експлуатації машин у зимову пору року, крім виконання інструкцій по експлуатації, необхідно:

перед запуском машини очистити гусениці від льоду, щоб не допустити обриву кілець ланок гусениць або поломки бортових передач;

при тривалій стоянці машин без роботи встановити гусениці на дерев’яні щити або солом’яні мати;

пересвідчитись (обережно випробувавши) у відсутності в передавальних механізмах і системах управління примерзлих деталей (особливо фрикційних і гальмових стрічок). Виявивши примерзлі деталі, їх слід відігріти;

перевірити по показаннях приладів тиск і температуру мастила, палива і води;

не допускати переключення швидкостей при пересуванні по глибокому снігу, щоб не допустити зупинки машини і пробуксовування гусениць;

при пересуванні по глибокому снігу повертати машину плавно і з можливо більшим радіусом, не зупиняючи руху гусениць: при поворотах необхідно виключати бортовий фрикціон і трохи пригальмувати гусеницю.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Машиніст тракторного навантажувача повинен негайно припинити роботу при появі шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних явищ у двигуні, гідросистемі, канатно-блоковому управлінні або ходовій частині і вжити заходів до усунення несправності.

4.2. Якщо під час виконання роботи ківш тракторного навантажувача з якоїсь причини буде заклинений у піднятому положенні, то слід подати звуковий сигнал, викликати технічну допомогу і слідкувати, щоб сторонні особи не підходили до тракторного навантажувача.

4.3. При виявленні течі в баках, паливо- і мастилопроводах її негайно слід усунути. Патьоки витерти насухо.

4.4. Окремі частини тракторного навантажувача та електрообладнання можуть перегрітись понад норму. Виявивши запах горілого або диму, необхідно припинити роботу.

4.5. При розриві троса барабан лебідки треба негайно виключити, при розриві шланга – негайно виключити насос і зупинити двигун.

4.6. Передаючи навантажувач зміннику або механіку, необхідно попередити його про всі помічені несправності.

4.7. При виникненні пожежі на тракторному навантажувачі або біля нього машиніст повинен перекрити краники паливопроводу. Гасити полум’я слід вуглекислотним або порошковим вогнегасником, піском, землею або накрити його брезентом, повстю з метою припинення доступу повітря до вогнища пожежі.

4.8. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду по телефону, радіо або будь-яким іншим засобам зв’язку.

4.9. При виникненні небезпеки перекидання навантажувача під час роботи його підйомного механізму необхідно негайно припинити підняття вантажу. При русі навантажувача з вантажем або без нього по похилій площині та виникненні небезпеки перекидання слід вжити заходів до зупинки навантажувача без різких поворотів у бік підйому.

4.10. При нещасних випадках машиніст тракторного навантажувача повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу.

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. Закінчивши роботу, слід поставити тракторний навантажувач на спеціально відведене місце, загальмувати машину, спустити робочий орган на ґрунт або спеціальні підставки, відключити вал відбору потужності, перевести важіль переключення передач у нейтральне положення, виключити двигун, перекрити подачу палива і вжити заходів, що виключають можливість пуску двигуна тракторної лопати сторонніми особами.

Забороняється залишати тракторний навантажувач з працюючим двигуном.

5.2. Тракторний навантажувач необхідно очистити від бруду і оглянути, усунувши при цьому дрібні дефекти, в холодну пору року злити воду з радіатора тракторного навантажувача і дати двигуну попрацювати без води 2–3 хв.

5.3. Механізми тракторного навантажувача треба змастити згідно з Інструкцією, заправити пально-мастильними матеріалами. Після цього мастильні матеріали слід прибрати на склад, а інструменти і обтиральний матеріал – у спеціальні ящики.

5.4. По закінченні роботи машиніст тракторного навантажувача повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і віднести у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

5.5. Про всі несправності, виявлені при огляді або роботі тракторного навантажувача, машиніст повинен повідомити механіка або змінника.


6. Додаткові вимоги


6.1. Швидкість руху тракторного навантажувача, км/год.:

робоча – 2,36 – 4,5

транспортна – 5,15 – 10,85,

залежно від технічної характеристики навантажувача.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА АВТОГРЕЙДЕРА


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи по управлінню автогрейдером допускаються особи, що досягли 18 років, мають посвідчення на право управління машиною і визнані придатними до даної роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст автогрейдера після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2 – 15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста автогрейдера, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст автогрейдера повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

у разі переходу з одного підприємства на інше;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст автогрейдера повинен працювати в спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих двопалих.

Крім того, на зовнішніх роботах взимку – у куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці.

При виконанні робіт по утриманню і поточному ремонту автомобільних доріг додатково – в сигнальному жилеті.

Спецодяг і спецвзуття, які одержує робітник, мають бути справні й відповідати зросту і розміру.

1.6. Забороняється експлуатація несправного автогрейдера, а також не обладнаного звуковою чи світловою сигналізацією.

1.7. На автогрейдері повинен бути комплект інструментів і вогнегасник. Аптечка має знаходитись в кабіні автогрейдера.

1.8. Машиністові не можна зберігати на автогрейдері пальне, мастильні та інші займисті матеріали. Кабіна автогрейдера має бути вільна від сторонніх предметів. Важелі управління мають бути чисті й сухі.

1.9. Машиністові не можна залишати без догляду автогрейдер з працюючим двигуном.

В разі потреби тимчасово залишити автогрейдер, машиніст повинен заглушити двигун, ввімкнути нижчу передачу і загальмувати автогрейдер. При зупинці на схилі під колеса необхідно встановити спеціальні упори.

1.10. Машиніст автогрейдера може приступити до виконання робіт в охоронній зоні (електрокабель, газопровід і та ін.) тільки при наявності наряд-допуску, який визначає безпечні умови проведення робіт.

При виявленні інших комунікацій, не зазначених у наряд-допуску, на цій ділянці слід припинити роботу до одержання дозволу на проведення робіт.

Роботи безпосередньо близько від кабелів під напругою можна виконувати тільки під наглядом інженерно-технічних працівників.

1.11. При роботі в темний час доби і при поганій видимості, незалежно від освітленості робочих місць, робочі органи автогрейдера мають бути освітлені.

1.12. Перед транспортуванням автогрейдера своїм ходом машиніст повинен старанно оглянути автогрейдер, виконати необхідні ремонтні роботи і привести робочі органи машини в транспортне положення.

1.13. Під час транспортування автогрейдера на трейлері машиністові заборонено бути в кабіні автогрейдера, а також на платформі трейлера.

1.14. Заправляти автогрейдер паливом рекомендується вдень. Заправка паливом ввечері або вночі може здійснюватись при достатньому електроосвітленні. Використовувати для цієї мети джерело відкритого вогню забороняється.

1.15. Для полегшення запуску двигуна автогрейдера в зимовий період в систему охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

Заправку системи антифризом слід проводити тільки за допомогою посудини, спеціально призначеної для цієї цілі (відра з носиком, бачка, воронки).

Заправний посуд повинен мати надпис: “Тільки для антифризу”.

При заправці антифризом необхідно вжити заходів, які виключають попадання в нього нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо), оскільки вони під час роботи двигуна приводять до спинання антифризу.

Заливати антифриз в систему охолодження розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше об’єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється, що може привести до його витікання. Забороняється переливання антифризу за допомогою шланга шляхом засмоктування його ротом.

Після роботи з антифризом слід старанно вимити руки водою.

1.16. Етильований бензин отруйний і може викликати тяжкі отруєння. Забороняється використовувати етильований бензин як розчин для промивання деталей, чищення одягу, освітлення та інших побутових потреб.

У спецодязі при роботі з етильованим бензином не дозволяється входити в їдальню, кімнату для приймання їжі.

1.17. Машиніст автогрейдера повинен виконувати такі заходи пожежної безпеки:

не палити і не користуватись відкритим вогнем поблизу складів пального;

не залишати промаслене клоччя і ганчір’я на двигуні під час і після роботи;

обтиральні матеріали зберігати у спеціальних металевих ящиках із щільними кришками.

1.18. В разі спалаху пального необхідно перекрити подачу палива у двигун, а потім вжити заходів до гасіння. Пальне, що спалахнуло, слід гасити за допомогою вуглекислотних або пінних вогнегасників, піском, землею.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. До початку роботи машиніст автогрейдера повинен на­діти спецодяг, перевірити стан машини й усунути помічені недоліки, в тому числі перевірити роботу двигуна на різних режимах, справність шарнірних і гідравлічних вузлів, випробувати механізм підняття й опускання відвалу. При неможливості усунути несправність самостійно, необхідно про це доповісти механіку.

2.2. Машиніст автогрейдера повинен:

перевірити стан усіх шпонкових, болтових і клинових з’єднань відповідальних частин машини;

перевірити надійність огородження передавальних механізмів (зубчасті колеса, ланцюгові передачі, фрикційні диски, муфти та ін.);

перевірити справність електрообладнання, освітлення та сигналізації.

2.3. Забороняється працювати на автогрейдері, коли підтікає пальне в системі живлення, заводити перегрітий двигун, щоб уникнути зворотного удару, при запуску двигуна охоплювати великим пальцем пускову рукоятку.

2.4. Ділянка роботи має бути очищена від дерев, пеньків, великих каменів тощо.

2.5. Забороняється працювати на автогрейдері при несправних шинах або при недостатньому тиску в них повітря.

2.6. Перед початком руху автогрейдера необхідно переконатись у безпеці руху, опустити рукоятку гальма і попередити оточуючих людей звуковим сигналом. Водночас необхідно перевірити дію кожного гальма і тільки при нормальній його роботі рухати машину далі.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи машиніст повинен:

стежити за плавним рухом автогрейдера;

не допускати ривків, крутих поворотів, перевищення допус­тимих швидкостей руху від 2,7 до 13,4км/год.;

стежити за нормальним завантаженням машини шляхом зміни кута захвату і глибини різання ґрунту;

припинити роботи при появі ґрунтових вод із середнім і сильним припливом;

зупинити машину в разі виявлення несправностей.

3.2. При спільній роботі на одній ділянці двох і більше грейдерів, які йдуть один за одним, відстань між ними має бути не менш як 20 м.

3.3. При проведенні робіт машиністові автогрейдера забороняється:

працювати на схилах, що перевищують на підйомі 25°, при спусканні 30°, при поперечних схилах 10°;

зрізувати схили насипів заввишки більш як 2 м опущеним донизу укісним ножем автогрейдера, що рухається по основній площадці насипу;

робота під кутом захвату відвалу менш як 35°;

працювати на ділянках, де є величезні камені і пні;

працювати на глинистих ґрунтах під час та після дощу при наявності поперечних схилів;

допускати сторонніх осіб у кабіну або на площадку управління, передавати іншим особам управління машиною;

сидіти на осях і рамі машини під час руху, вискакувати на автогрейдер і стрибати з нього на ходу;

залишати машину з працюючим двигуном.

3.4. При роботі автогрейдера необхідно уникати буксування коліс, бо це призводить до занесення машини і передчасного спрацювання протектора.

3.5. При розвороті автогрейдера в кінці профільованої ділянки, а також на крутих поворотах рух його має здійснюватись на мінімальній швидкості залежно від технічної характеристики автогрейдера (2,7– 4,1 км/год.).

3.6. Гальмувати автогрейдер слід плавно, бо сильне й різке гальмування може викликати занесення машини.

3.7. Розрівнювати ґрунт на свіжовідсипаних насипах заввишки більш як 1,5 м необхідно під наглядом відповідальної особи. Відстань між бровкою земляного полотна і зовнішнім (по ходу) колесом автогрейдера повинна бути не менш як 1,0 м залежно від конкретних умов проведення робіт.

3.8. При спуску під схил слід рухатись на першій передачі. Забороняється при спуску та підйомі виключати зчеплення і переключати передачі.

3.9. Відкривати кришку радіатора неохолодженого двигуна слід у рукавицях, стоячи з навітряного боку якомога далі від горловини радіатора.


4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті автогрейдера


4.1. До технічного обслуговування і ремонту автогрейдерів допускається машиніст, який знає правила безпечного проведення технічного обслуговування та ремонтних робіт.

4.2. Технічне обслуговування і ремонт слід виконувати тільки у спеціально відведених місцях, на рівній площадці, де забезпечуються стійкість автогрейдера, добре освітлення всіх вузлів і деталей машини. Необхідно використовувати споруди і пристрої, які дають змогу зручно і безпечно підійти до обслуговуваних вузлів, деталей (естакада, канава, підіймач), застосовувати набір спеціальних інструментів і пристроїв. Місце ремонту має бути вільне від сторонніх предметів. Робота несправним інструментом не допускається.

4.3. Перед виконанням технічного обслуговування або робіт, зв’язаних з ремонтом автогрейдера, необхідно зупинити двигун, затягнути важіль ручного гальма і встановити упори під колеса; двигун має бути зупинений, за винятком випадків його регулювання та перевірки дії механізмів управління робочими органами. Робочі органи мають бути опущені в крайнє нижнє положення і встановлені на підкладки.

4.4. При технічному обслуговуванні гідравлічних систем необхідно стежити за тим, щоб тиск у системі не перевищував встановленого паспортом. Не допускається регулювати запобіжні клапани гідросистем, опломбовані клапани, прилади та вузли до закінчення їх гарантійного строку. Регулювання повинно проводитись під наглядом механіка.

4.5. При монтажних і демонтажних роботах необхідно вживати заходів проти падіння деталей, вузлів, інструменту. Під час роботи забороняється залишати інструмент на робочих органах, підніжках та інших частинах машини.

4.6. Автогрейдер, який вийшов з ремонту, машиніст повинен перевірити на холостому ходу і під навантаженням і тільки після цього приступити до роботи.

4.7. Якщо при ремонті потрібно зняти колеса, то необхідно зупинити двигун, загальмувати машину, поставити інвентарні підставки – упори (башмаки) під переднє та заднє колеса.

Забороняється виконувати будь-які роботи на машині із знятими колесами, вивішеними тільки на домкратах.

Забороняється підкладати під вивішений автогрейдер диски коліс, дошки, цеглу та інші предмети.

4.8. Забороняється проводити зварювальні та паяльні роботи безпосередньо на автогрейдері, крім випадків, коли немає можливості зняти деталь, яка потребує ремонту.

4.9. Машиніст автогрейдера повинен вміти правильно засто­совувати протипожежний інвентар.

4.10. У приміщеннях для стоянки та обслуговування автогрейдера машиністові забороняється палити, користуватись відкритим вогнем, залишати відкритими паливні баки, заряджати акумуляторні батареї, зберігати паливо і порожню тару з-під палива.

Розлите паливо, мастило та використаний обтиральний матеріал необхідно негайно прибрати.


5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. При появі несправності в автогрейдері, що загрожує безпеці руху і збереженню машини, машиніст повинен вжити заходів до усунення несправності.

5.2. В разі загоряння палива насамперед треба перекрити паливний кран, зупинити двигун, відкрити капот і спрямувати струмінь пінного або вуглекислотного вогнегасника у вогнище горіння. При відсутності вогнегасника слід накинути брезент, повсть чи іншу цупку тканину (в крайньому разі ватяну куртку) або закидати місце горіння піском, але не гасити паливо, що спалахнуло, водою.

5.3. При розриві шлангів виключити насос і зупинити автогрейдер.

5.4. Якщо машиніст при роботі на зимовому обслуговуванні автомобільних доріг потрапляє в метеорологічні умови, небезпечні для життя і здоров’я, він повинен негайно припинити роботу і повідомити про це адміністрацію по радіозв’язку.

5.5. При нещасних випадках машиніст автогрейдера повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу та повідомити адміністрацію.


6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


6.1. Після закінчення роботи машиніст повинен:

поставити автогрейдер на відведене місце;

опустити відвал на землю;

заглушити двигун, загальмувати автогрейдер і поставити важелі в нейтральне положення;

очистити робочі органи від налиплого ґрунту;

оглянути машину і про всі помічені несправності повідомити змінника або записати в журнал приймання і здачі зміни.

6.2. Забороняється залишати автогрейдер у проїздах загального користування, в пожежних проїздах, проти в’їзних доріг, біля в’їздів на мости, на залізничних переїздах.

6.3. Після закінчення роботи слід зняти спецодяг, повісити його у спеціально відведене для цього місце, вимити руки та обличчя з милом або прийняти душ.

6.4. Забороняється мити руки в мастилі, бензині, гасі та витирати їх ганчір’ям.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ПРИЧІПНОГО ГРЕЙДЕРА


1. Загальні вимоги


1.1. До управління причіпним грейдером допускаються особи, які досягли 18 років, мають посвідчення на право управлін­ня причіпним грейдером та визнані медичною комісією придатними до даної роботи.

1.2. Машиніст причіпного грейдера, який приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та бути ознайомлений, під розпис, з умовами праці, правами та пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст причіпного грейдера повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст причіпного грейдера після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста грейдера, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст причіпного грейдера повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. При роботі машиніст причіпного грейдера повинен дотримуватися вимог Інструкції по експлуатації грейдера. Не дозволяється експлуатація несправного грейдера.

1.6. На грейдері повинен бути комплект інструментів, який зберігається у спеціальному ящику.

Аптечка та бачок з питною водою для машиніста грейдера повинні бути в кабіні трактора-тягача.

1.7. Працювати на грейдерах необхідно у спецодязі, спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих двопалих і сигнальному жилеті. Крім того, на зовнішніх роботах взимку – у куртці бавовняній на утеплювальній прокладці, брюках бавовняних на утеплювальній прокладці.

Спецодяг повинен бути справним й відповідати зросту та розміру машиніста. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.8. При ремонті та огляді грейдерів необхідно користуватись тільки справним інструментом та переносною електролампою (напругою не більше 36 В), яка має захисну сітку.

1.9. Для стійкості домкрата при підніманні грейдерів необхідно користуватись міцними прокладками під основу домкрата, при цьому машину слід загальмувати ручним гальмом, а під колеса встановити упори.

1.10. Органи управління і прилади необхідно тримати чистими, сухими, а робочі площадки грейдера – вільними від сторонніх предметів.

1.11. Не дозволяється зберігати на грейдері просочені або змочені паливом обтиральні матеріали, а також бензин, гас та інші легкозаймисті речовини.

1.12. Машиніст грейдера не повинен працювати на ділянках, де є дерева, пні та великі камені.

1.13. Проведення робіт грейдерами в зоні розташування підземних комунікацій (електрокабель, газопровід та ін.) допускається за письмовим дозволом організацій, відповідальних за їх експлуатацію.

1.14. При виявленні непередбачених раніше підземних комунікацій (споруд) грейдерні роботи на цій ділянці слід припинити до одержання дозволу на проведення робіт від відповідних організацій.

1.15. При виконанні робіт в охоронній зоні, поблизу ліній електропередач, машиністові грейдера видається наряд-допуск для ведення робіт підвищеної небезпеки.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи машиніст грейдера і машиніст тягача одночасно повинні пройти у керівника робіт (виконроба, майстра) інструктаж про застосування сигналів початку руху, зупинки та зміни швидкості.

2.2. Машиніст причіпного грейдера повинен:

перевірити справність зчеплення (зчленування) грейдера з тягачем;

перевірити стан стальних канатів та ланцюгів, усіх шпонкових, болтових та клинових з’єднань;

пересвідчитись, що всі вали та осі надійно закріплені, буксирні ланцюги і троси мають спеціальні причіпні гаки і серги (застосовувати буксирні троси і ланцюги з вузлами забороняється).

Помічені несправності необхідно усунути і пересвідчитись, що тяга, яка проходить всередині пружини амортизатора, надійно закріплена, на зчіпний болт нагвинчені контргайки.

2.3. Перед початком руху машиніст повинен пересвідчитись у тому, що між трактором і причіпним грейдером немає людей.

2.4. При транспортуванні причіпного грейдера автомобільними дорогами тягачем слід виконувати вимоги “Правил дорожнього руху”. Швидкість руху не повинна перевищувати 10 км/год. При транспортуванні необхідно стежити за зміщенням причепа-грейдера відносно траєкторії руху тягача (не більше 0,3 м) та виходу його за межі смуги руху на узбіччя або смугу зустрічного руху.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи машиніст повинен:

стежити за плавним рухом грейдера;

не допускати ривків, крутих поворотів, перевищення допустимих швидкостей руху;

стежити за нормальним завантаженням машини шляхом зміни кута захвату і глибини різання ґрунту;

припинити роботу при появі ґрунтових вод із середнім та сильним припливом;

подати сигнал і зупинити машину в разі виявлення несправностей (ослаблення болтових з’єднань, часткове розчеплення, несправність ходу, різний стукіт тощо).

3.2. Під час руху причіпного грейдера машиніст повинен бути на площадці управління і не випускати з рук штурвал або рукоять механізму управління.

3.3. Працювати причіпним грейдером треба на гнучкому зчепленні за допомогою троса завдовжки 7,5–10,0 м. Робота на жорсткому зчепленні допускається тільки при першому проході.

3.4. Під час роботи машиністові забороняється:

спускатись і підніматись на грейдер;

сидіти на осях та рамі машини;

перебувати між грейдером і трактором-тягачем та переходити через буксирні ланцюги, троси та ін.;

видаляти корені та камені з-під відкосника;

працювати на грейдері на схилах, які перевищують при підйомі 25°, при спуску 30°, при поперечних схилах 10°;

зрізувати схили насипів заввишки більш як 2 м опущеним донизу укісним ножем грейдера, що йде по основній площадці насипу;

працювати на глинистих ґрунтах під час та після дощу і при наявності поперечних схилів понад 8°.

3.5. Розрізнювати ґрунт на свіжовідсипаних насипах заввишки більш як 1,5 м необхідно особливо обережно. Відстань між бровкою земляного полотна і гусеницею трактора має бути не менш як 1,0 м залежно від конкретних умов проведення робіт.

3.6. Зчеплення, розчеплення, зміну ножів, встановлення укісника і подовжувача слід проводити в брезентових рукавицях.

Встановлення укісника та подовжувача, винос ножа вбік для зрізування укосів, а також переставляння ножа повинні виконувати двоє робітників.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. В разі виявлення несправностей (ослаблення болтових з’єднань, часткове розчеплення, несправність ходу, різкий стукіт та ін.) необхідно зупинити грейдер і вжити заходів до їх усунення.

4.2. При виявленні течі в баку, паливо- і мастилопроводах тягача необхідно її негайно усунути. Патьоки палива і мастила слід насухо витерти.

4.3. При появі обставин можливого перекидання причепа-грейдера слід мати сигнал і зупинити машину, оглянути стан ґрунту та траєкторії дальшого руху і, при потребі, виконати відповідні маневри тягача, щоб не допустити перекидання причепа.

4.4. Якщо під час роботи з’явились підозрілі шуми, тріскіт, скрегіт або інші незвичні явища за межами тягача, слід зупи­нити машину, перевірити зчіпний пристрій, ходову частину і систему управління причепом-грейдером, усунути помічені несправності.

4.5. Якщо на тягачі або біля нього виникне пожежа, машиніст повинен перекрити крани паливопроводу, вжити заходів до гасін­ня пожежі за допомогою порошкового або вуглекислотного вогнегасника, піску, ґрунту, брезентового полотна або повсті.

4.6. При нещасних випадках машиніст тягача і машиніст грейдера повинні надати потерпілому першу медичну допомогу і при необхідності викликати швидку медичну допомогу та повідомити адміністрацію про те, що трапилося.


5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. Після закінчення роботи машиніст повинен:

загальмувати грейдер і поставити важелі в нейтральне положення;

очистити робочі органи від наліпного ґрунту;

поставити машину на відведене місце.

5.2. Оглянути машину і про всі помічені несправності повідомити змінникам і механіку або записати в журнал прийняття і здачі зміни.

5.3. Забороняється залишати грейдер ближче 10 м до проїздів загального користування, до пожежних проїздів, проти виїзних доріг, до виїздів на мости і залізничні переїзди.

5.4. Після закінчення роботи машиніст грейдера повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і сховати у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА АСФАЛЬТОУКЛАДАЧА


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи на асфальтоукладачах допускаються особи, що досягли 18 років, які мають посвідчення на право управління асфальтоукладачем і визнані придатними до даної роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи, безпосередньо на робочому місці, машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст асфальтоукладача після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого машиніста асфальтоукладача, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи з охорони праці машиніст асфальтоукладача повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушення вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст асфальтоукладача повинен працювати в спецодязі та спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, черевиках шкіряних, рукавицях комбінованих, жилеті сигнальному.

Спецодяг і спецвзуття, одержувані машиністом, повинні бути справними і відповідати зросту і розміру.

1.6. Асфальтоукладач має бути обладнаний навісом, щоб не допустити надмірної дії на машиніста сонячної радіації, та сигналом.

1.7. Інструмент і пристрої необхідно використовувати тільки за призначенням.

1.8. Забороняється машиністу в нетверезому стані виконувати роботу.

1.9. При нещасних випадках машиніст повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу, а при невідкладних випадках – викликати швидку медичну допомогу.

В’їжджати на трейлер асфальтоукладач повинен своїм ходом по спеціальних пандусах або брусах, укладених біля задньої частини трейлера. Бруси повинні бути міцні, надійно закріплені і покладені впритул до трейлера на тверду основу під кутом 15°.

1.10. Заправляти асфальтоукладач паливом слід вдень, додержуючись правил пожежної безпеки.

Переміщення і робота асфальтоукладача поблизу ліній електропередачі повинні проводитись під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника.

1.11. Рух асфальтоукладача через міст допускається в тому разі, якщо технічний стан і вантажопідйомність моста дозволяють переїзд.

1.12. Під’їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, машиніст зобов’язаний переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина), і керуватися положенням шлагбаума, світловою і звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також вказівками і сигналами чергового по переїзду.

1.13. Забороняється переключати передачі і виключати зчеплення при переїзді через залізничні колії та на схилах.

1.14. Якщо на переїзді немає шлагбаумів і світлової сигналізації, перш ніж виїхати на нього слід пересвідчитись, що до переїзду не наближається поїзд (при його наближенні необхідно зупинитись за 10 м до найближчої рейки).

1.15. Площадка управління, важелі асфальтоукладача повинні бути чисті й сухі.

1.16. Забороняється перебувати стороннім особам на площадці управління, крім машиніста, і захаращувати її інвентарем, сторонніми предметами.

1.17. Машиністи асфальтоукладачів повинні виконувати такі заходи пожежної безпеки:

не палити і не користуватись відкритим вогнем поблизу складів пального і місць заправки;

не залишати промаслених ганчірок на двигуні;

обтиральні матеріали зберігати у спеціальних металевих ящиках з кришками, які щільно закриваються;

закривати горловини паливних баків металевими пробками.

1.18. Забороняється використовувати етильований бензин як розчинник для промивання деталей, чищення одягу, освітлення та інших потреб.

У спецодягу, який використовувався при роботі з етильованим бензином, не дозволяється входити в їдальню або кімнату для приймання їжі.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. До початку роботи машиніст асфальтоукладача повинен надіти спецодяг, спецвзуття та сигнальний жилет, перевірити стан машини й усунути помічені недоліки. При неможливості усунути несправність самостійно про це необхідно доповісти механіку.

2.2. Машиніст асфальтоукладача до початку роботи має ознайомитися з фронтом робіт, технологією робочого процесу й особливостями ділянки, на якій працюватиме, а також пересвідчитись у справності огородження та наявності попереджувальних знаків.

2.3. Машиніст асфальтоукладача повинен попередити помічника і робітників-асфальтобетонників про пуск робочих органів машини звуковим сигналом або голосом.

2.4. Захаращувати площадку управління сторонніми предметами, а також перебувати на ній стороннім під час роботи асфальтоукладача забороняється.

2.5. Перед пуском двигуна необхідно перевірити рівень мастила в картері, заправку паливом і водою. Асфальтоукладач треба загальмувати, важіль муфти зчеплення виключити, а важіль переключення передач поставити в нейтральне положення.

2.6. Забороняється пуск перегрітого двигуна, щоб уникнути зворотного удару.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час руху асфальтоукладача забороняється сидіти або стояти на рамі, сходити з машини або підніматись на неї до повної зупинки.

3.2. При роботі вигладжуючої плити з підігрівом форсунку слід розпалювати тільки факелом з держаком завдовжки не менш як 1,5 м і не торкатись розігрітого кожуха над вигладжуючою плитою.

3.3. Забороняється наближатись до камери під час роботи форсунки.

3.4. Забороняється до повної зупинки двигуна очищати механізми та вузли асфальтоукладача від наліпної асфальтобетонної суміші.

3.5. При завантаженні бункера гарячою сумішшю забороняється перебувати поблизу бокових стінок бункера.

3.6. При укладанні асфальтобетонної суміші двома асфальтоукладачами відстань між ними повинна бути не менш як 10 м, між асфальтоукладачем і дорожнім котком – не менш як 3 м.

3.7. При потребі зупинити асфальтоукладач на дорозі вдень його слід обгородити бар’єрним обгородженням з установкою необхідних дорожніх знаків. До настання темної пори у всіх випадках асфальтоукладач необхідно вивести за межі автомобільної дороги.


4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні

та ремонті асфальтоукладача


4.1. Забороняється виконувати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту асфальтоукладача при працюючому двигуні, крім випадків його регулювання.

4.2. Асфальтоукладач, поставлений на технічне обслуговування і ремонт, слід спочатку очистити від бруду і пилу.

4.3. При технічному обслуговуванні асфальтоукладача необхідно вжити заходів проти його довільного переміщення, для чого слід покласти підкладки (башмаки) під гусениці (колеса) і виключити органи механічного управління.

4.4. Рівень води в радіаторі слід перевірити при малому числі обертів двигуна. Не можна відкривати кришку радіатора перегрітого двигуна без рукавиць, а також нахилятись над заливною горловиною.

4.5. Вантажопідйомні засоби та інструмент, застосовувані при технічному обслуговуванні та ремонті асфальтоукладача, повинні бути справні й відповідати характеру виконуваної роботи. Забороняється користуватись несправними вантажопідйомними засобами, інструментом і пристроями.

4.6. Під час розбирання і складання вузлів та агрегатів необхідно застосовувати спеціальні знімачі і ключі. Гайки, які важко знімаються, спочатку треба змочити гасом, а потім відвернути ключем. Забороняється відкручувати гайки зубилом і молотком.

4.7. При монтажних і демонтажних роботах необхідно вживати заходів проти падіння деталей, вузлів та інструменту.

Під час перерви і після закінчення роботи не можна залишати деталі і вузли в підвішеному стані.

4.8. При складанні вузлів і агрегатів машини збіжність отворів у з’єднуваних деталях треба перевіряти борідками або монтажними крючками. Забороняється перевіряти збіжність отворів пальцями.

4.9. При роботі спільно з електрозварником необхідно користуватись захисними окулярами та рукавицями.

4.10. Всі ремонтні роботи в нічний час слід виконувати при достатньому штучному освітленні, а також із застосуванням переносних електросвітильників напругою не більш як 24 В.

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. Слід припинити роботу при появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних явищ у двигуні або ходовій частині асфальтоукладача та вжити заходів до усунення несправності.

5.2. При виявленні течі в баках, паливо- та мастилопроводах її негайно слід усунути. Патьоки витерти насухо.

5.3. При передачі асфальтоукладача зміннику або механіку необхідно попередити його про всі помічені несправності.

5.4. В разі пожежі негайно відвести людей на безпечну відстань і вжити заходів до гасіння.

5.5. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду.

5.6. Машиніст повинен вміти надати першу долікарську допомогу при нещасному випадку.

5.7. При неможливості виводу за межі автомобільної дороги до настання темної пори асфальтоукладач зупиняють на обочині, встановлюють за 20 м бар’єрне огородження з чотирма червоними ліхтарями.

6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


6.1. Після закінчення роботи машиніст повинен поставити машину на місце, заглушити двигун, виключити муфту зчеплення, припинити подачу палива, загальмувати асфальтоукладач, прибрати пускові пристрої.

6.2. Про всі несправності, виявлені при огляді та в процесі роботи асфальтоукладача, машиніст повинен повідомити механіка.

6.3. Механізм асфальтоукладача треба змастити згідно з інструкцією, інструмент і обтиральний матеріал прибрати у спеціальні ящики.

6.4. По закінченні роботи машиніст асфальтоукладача повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу, бітуму та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

7. Додаткові вимоги


При виконанні ремонтних робіт на автомобільних дорогах без обмеження руху транспорту слід працювати в сигнальному жилеті.

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ДОРОЖНЬОГО КОТКА


1. Загальні вимоги


1.1. До управління дорожнім котком допускаються особи, що досягли 18 років, мають посвідчення на право управлінням дорожнім котком і визнані придатними до даної роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст дорожнього котка після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого машиніста дорожнього котка, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення робіт і охорони праці машиніст дорожнього котка повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушення вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст дорожнього котка повинен працювати в спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, черевики шкіряні, рукавиці комбіновані та жилет сигнальний.

1.6. Дорожній коток повинен бути укомплектований кабіною чи тентом, щоб не допустити надмірної дії сонячної радіації на машиніста .

1.7. Забороняється машиністу в нетверезому стані виконувати роботу.

1.8. Дорожній коток має бути укомплектований медичною аптечкою.

1.9. При нещасних випадках машиніст повинен уміти надати потерпілому першу медичну допомогу, а при невідкладних випадках – викликати швидку медичну допомогу.

1.10. Машиніст котка може приступити до роботи тільки на закріпленій за ним машині. Забороняється робота на незакріплених машинах або закріплених за іншими машиністами без наказу (розпорядження).

1.11. Під час транспортування самохідного котка на трейлері машиністові заборонено перебувати в кабіні котка і на платформі трейлера.

1.12. Щоб не допустити довільного переміщення котка по платформі, його треба надійно закріпити металевими скрутками і дерев’яними упорами.

1.13. Перед в’їздом на мости треба спочатку перевірити вантажопідйомність моста (по дорожніх знаках) і переконатись, що його стан гарантує безпечний проїзд.

1.14. Переїжджати через залізничні колії дозволяється тільки по суцільному настилу і в місцях, спеціально призначених для переїзду, додержуючись при цьому попереджувальних знаків і сигналів.

1.15. Забороняється переключати передачі та виключати зчеплення на переїзді через залізничні колії та на схилах.

1.16. Заправляти котки паливом рекомендується тільки вдень. В разі потреби заправки ввечері або вночі слід забезпечити достатнє електричне освітлення.

1.17. Машиніст котка повинен виконувати такі заходи пожежної безпеки:

не палити і не користуватись відкритим вогнем поблизу складів пального та місць заправки;

не залишати промасленого ганчір’я і клоччя на двигуні;

– не перевозити пальне на робочій площадці або на якихось інших частинах котка;

– обтиральні матеріали зберігати тільки у спеціальних металевих ящиках з кришками, які щільно прилягають;

– закривати горловини паливних баків металевими пробками.

2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи машиніст повинен надіти спецодяг та спецвзуття, перевірити стан моторного котка й усунути помічені недоліки, в тому числі перевірити роботу двигуна на різних режимах, справність обертових і рухомих частин та захисних пристроїв, переконатись у наявності пального, мастила в коробці передач та підшипниках, води в системі охолодження, справності електрообладнання котка і гальм, а також дії звукового сигналу.

2.2. Якщо виявлено несправності, які машиніст не може усунути самостійно, слід повідомити механіка. Приступати до роботи на несправному котку забороняється.

2.3. Огляд котка, що працює у кілька змін, треба проводити спільно з машиністом, який здав зміну.

2.4. Перевіряти рівень пального в паливному баку можна тільки мірною лінійкою. Під час заправки моторного котка паливом забороняється підносити до паливного бака відкритий вогонь або палити.

2.5. Перед пуском двигуна необхідно перевірити рівень мастила в картері, заправку паливом і водою. Коток має бути загальмований, важіль муфти зчеплення виключений, а важіль переключення передач у нейтральному положенні.

2.6. Забороняється запускати двигун при підтіканні пального в системі живлення. Течу, виявлену в елементах паливопро­відної системи, слід негайно усунути.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Перед початком руху самохідного котка машиніст повинен подати звуковий сигнал. Під час руху забороняється підніматись на коток і спускатися з нього.

3.2. При спільній роботі двох або кількох самохідних котків, що йдуть один за одним, необхідно додержувати між ними дистанції не менш як 10 м.

3.3. Під час руху під уклон слід обов’язково включити першу передачу, на спуску або підйомі переключати передачі забороняється.

3.4. Машиністові самохідного котка під час роботи забороняється передавати управління котком іншій особі, а також перевозити на площадці управління людей, крім осіб, які проходять практичну підготовку.

3.5. Машиніст повинен стежити, щоб під час роботи котка поблизу вальців і на шляху руху не було людей.

3.6. Котки, застосовувані на ущільнення асфальтобетонних покриттів, повинні бути обов’язково обладнані пристроєм для змащування вальців. Забороняється змащувати вальці вручну.

3.7. Машиніст не повинен допускати різких поворотів котка, особливо при роботі на косогорах, бо це може призвести до сповзання або перекидання котка.

3.8. Машиніст котка не може відлучатися під час роботи, він повинен уважно стежити за показниками контрольно-вимірювальних приладів, нормальним режимом роботи двигуна, справною роботою механізмів управління.

3.9. При роботі на насипах заввишки більш як 1,5 м відстань від найближчого вальця котка до бровки земляного полотна повинна бути не менш як 1 м.

3.10. При роботі котків з гідравлічною системою управління необхідно:

стежити за справністю запобіжного клапана, що забезпечує перепускання частини рідини з розподільника в бак;

старанно затягувати з’єднання гнучких шлангів;

замінити шланги, в яких є здуття або теча. Машиністові забороняється виконувати будь-який ремонт шлангів високого тиску при працюючому двигуні.

3.11. Не дозволяється залишати без догляду самохідний коток, коли працює двигун. Якщо машиністові треба відійти, він повинен заглушити двигун і надійно загальмувати машину.

3.12. Під час руху по автодорозі машиніст котка повинен виконувати вимоги “Правил дорожнього руху України”, цієї інструкції, а також вживати всіх можливих заходів щодо запобігання й усунення аварійних ситуацій.


4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні і ремонті котків


4.1. На період ремонту і технічного обслуговування самохідні котки необхідно встановлювати на рівних, очищених від сторонніх предметів площадках.

4.2. Щоб запобігти довільному переміщенню котка під час його ремонту, необхідно під вальці встановити спеціальні упори.

4.3. Забороняється технічне обслуговування і ремонт котка, коли працює двигун, крім випадків регулювання двигуна та випробування гальм.

4.4. Під час розбирання і складання вузлів та агрегатів необхідно застосовувати спеціальні знімачі та ключі. Гайки, які важко знімаються, спочатку треба змочити гасом, а потім відвернути ключем. Забороняється відкручувати гайки зубилом та молотком.

4.5. Інструмент, застосовуваний при технічному обслуговуванні та ремонті дорожніх котків, має бути справним.

4.6. При роботі спільно з електрогазозварником необхідно користуватися захисними окулярами та рукавицями.

4.7. При ремонті моторних котків дозволяється користуватись тільки справними вантажопідіймальними засобами та пристроями (поліспасти, талі, домкрати та ін.). Вага вантажу, що піднімається, не повинна перевищувати максимальну вантажопідйомність застосовуваних пристроїв.

4.8. Всі ремонтні роботи в нічний час треба виконувати при достатньому штучному освітленні, а також із застосуванням низьковольтних переносних електросвітильників (24 В).

4.9. Перед пуском в експлуатацію після ремонту необхідно:

відійти людям на безпечну відстань;

прибрати сторонні предмети та інструмент з поверхні котка і площадки управління;

перевірити справність запобіжних і контрольно-вимірювальних приладів;

запустити двигун і випробувати його на холостому ходу та під навантаженням.


5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. При появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших явищ у двигуні або ходовій частині котка необхідно припинити роботу і вжити заходів до усунення несправності.

5.2. Виявивши запах горілого або дим, необхідно припинити роботу.

5.3. При появі течі в баках, паливо- та мастилопроводах її слід негайно усунути. Патьоки витерти насухо.

5.4. В разі спалаху пального необхідно перекрити подачу палива до двигуна, а потім вжити заходів до гасіння. Пальне, що спалахнуло, слід гасити за допомогою порошкових та вуглекислотних вогнегасників, піском, землею.

5.5. Якщо погасити пожежу своїми силами неможливо, необхідно викликати найближчу пожежну команду по телефону, радіо чи будь-якими іншими засобами зв’язку.


6. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


6.1. Після закінчення роботи машиніст котка повинен поставити машину на місце, відведене для її стоянки, виключити двигун, перекрити подачу палива, прибрати пускові пристрої, щоб сторонні особи не могли запустити двигун, виключити муфту зчеплення. В холодну пору року злити воду з системи охолодження.

6.2. Коток необхідно очистити від пилу і бруду, оглянути стан його механізмів і усунути дефекти, виявлені при огляді.

6.3. Механізми котка слід змастити.

6.4. Про всі несправності, виявлені при огляді чи роботі котка, машиніст повинен повідомити механіка і зробити запис в журналі прийняття-здачі зміни.

6.5. По закінченні роботи зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.


7. Додаткові вимоги


7.1. Укомплектувати дорожній коток дзеркалом заднього виду.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ЕКСКАВАТОРА


1. Загальні вимоги


1.1. До управління екскаватором допускаються особи, що досягли 18 років, мають посвідчення на право управління екскаватором і визнані придатними для цієї роботи медичною комісією.

1.2. Машиніст екскаватора, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правилами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст екскаватора повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст екскаватора після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста екскаватора, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст екскаватора повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст екскаватора повинен працювати у спец­­одязі, передбаченому Типовими галузевими нормами: напівкомбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих. На зовнішніх роботах взимку – куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці, валянках. Спецодяг має бути справний і відповідати зросту і розміру.

1.6. Машиніст екскаватора може приступити до роботи тільки на закріпленій за ним машині.

Забороняється робота не незакріплених машинах або закріплених за іншими машиністами без спеціального наказу (письмового розпорядження).

1.7. Екскаватор має бути укомплектований медичною аптечкою та вуглекислотним вогнегасником.

1.8. Робоча площадка кабіни, органи управління і пристрої повинні бути сухі, чисті і вільні від сторонніх предметів.

1.9. Машиніст екскаватора може приступити до виконання робіт в охоронній зоні (електричний кабель, газопровід тощо) тільки при наявності наряд-допуску, який визначає безпечні умови проведення робіт.

1.10. Роботу і переміщення екскаваторів поблизу лінії електропередачі під напругою треба проводити під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника.

1.11. Забороняється робота екскаватора безпосередньо під проводами діючих повітряних ліній електропередач будь-якої напруги без наряд-допуску.

1.12. Переїжджати через залізничні колії дозволяється тільки по суцільному настилу і в місцях, спеціально призначених для переїзду, суворо додержуючись при цьому попереджувальних знаків.

1.13. Перш ніж виїжджати на мости, треба спочатку перевірити вантажопідйомність моста (по дорожніх знаках) і пересвідчитись, що його стан гарантує безпечний проїзд.

Швидкість руху екскаватора на дорогах при переїзді своїм ходом не повинна бути більшою, ніж передбачено технічною характеристикою.

1.14. Спуск або підйом екскаватора при куті схилу місцевості більше встановленого паспортними даними необхідно здійснювати за допомогою трактора або лебідки в присутності механіка.

1.15. При потребі зупинити екскаватор на проїжджій частині дороги вдень його слід відгородити знаком аварійної зупинки, а в темну пору доби або при поганій видимості – бар’єрним огородженням з червоним миготливим ліхтарем, встановленим на відстані не менше 20 м до екскаватора у населених пунктах і 40 м – за межами населеного пункту.

1.16. Під час транспортування екскаватора на причепі -великоваговозі машиністові екскаватора заборонено перебувати в кабіні екскаватора, а також на платформі причепа -великоваговоза.

1.17. При транспортуванні екскаватора, щоб не допустити довільного переміщення його по платформі причепа -великоваговоза, екскаватор має бути надійно закріплений.

Поворотна платформа має бути встановлена по осі руху екскаватора стрілою вперед і застопорена.

1.18. Машиніст екскаватора повинен виконувати такі заходи пожежної безпеки:

не палити і не користуватись відкритим вогнем біля екскаватора;

не розкидати по території та не залишати промаслене клоччя і ганчірки в кабіні, на двигуні та інших частинах екскаватора;

не працювати в одязі, облитому пально-мастильними матеріалами;

не перевозити легкозаймисті речовини в кабіні або на будь-яких інших частинах екскаватора;

обтиральні матеріали зберігати у спеціальних металевих ящиках із щільно прилягаючими кришками;

розлите паливо або мастило необхідно негайно прибирати;

закривати горловини паливних баків металевими пробками.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перш ніж розпочати роботу, необхідно надіти спец­одяг, перевірити справність систем сигналізації та електроосвітлення, наявність і справність потрібних інструментів.

2.2. Перед початком роботи машиніст екскаватора повинен перевірити:

справність канатно-блочної або гідравлічної системи;

наявність масла в картері двигуна, а також пального в паливному баку;

справність живильних електрокабелів;

наявність рідини в гідросистемі;

справність вузлів і механізмів;

роботу двигуна;

справність захисних засобів та запобіжних пристроїв.

Усі помічені недоліки машиніст екскаватора повинен усунути самостійно, якщо це неможливо зробити, доповісти механіку.

2.3. Перед початком роботи або переміщення екскаватора машиніст повинен подати звуковий сигнал.

2.4. Робота на екскаваторі у холодну пору року допускається після очищення робочих органів та ходової частини від льоду і замерзлого ґрунту.

2.5. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

2.6. Заправку системи охолодження двигуна екскаватора слід проводити тільки за допомогою спеціально призначеної для цієї цілі посуди (відра з носиком, бачка, воронки). Заправний посуд повинен бути очищений від твердих осадків, налетів та іржі, промитий лужним розчином і пропарений. Заправний посуд повинен мати надпис: “Тільки для антифризу”.

При заправленні антифризом необхідно вжити заходів, які виключають попадання в нього нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо), оскільки вони під час роботи двигуна приводять до спинання антифризу.

2.7. Заливати антифриз в систему охолодження без розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше об’єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється більше води, що може привести до його витікання.

Переливання антифризу за допомогою шланга шляхом засмоктування його ротом забороняється.

Після роботи з антифризом слід старанно вимити руки водою з милом.

2.8. Відстань між забоєм та найближчою частиною екскаватора (за винятком робочого органа) в будь-якому його положенні має становити не менш як 1 м.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Машиніст екскаватора не має права допускати сторонніх осіб у радіусі дії екскаватора плюс 5м.

3.2. Машиніст екскаватора і помічник машиніста не повинні відходити від екскаватора навіть на короткий час, не попередивши про це один одного.

Помічник машиніста не має права самостійно управляти екскаватором.

3.3. Переміщення екскаватора повинно проводитись за сигналом помічника машиніста, при цьому має бути забезпечена постій­на видимість між машиністом екскаватора та його помічником.

3.4. Під час роботи екскаватора машиніст повинен уважно стежити за робочими органами машини.

Забороняється залишати без догляду машину з працюючим двигуном.

3.5. До початку розробки ґрунту машиніст екскаватора повинен перевірити стан котловану (забою), звернувши при цьому особливу увагу на висоту і кут схилу, відсутність “козирка”, на стан підошви уступу, на обводненість ґрунту та його схильність до сповзання чи обрушення, на розміщення екскаватора щодо уступу і місця встановлення транспортних засобів.

3.6. Навантаження ґрунту, щебеню у транспортні засоби необхідно проводити тільки з боку заднього або бокового бортів після сигналу про готовність транспорту до навантаження.

3.7. Для подачі транспорту під навантаження та для від’їзду навантаженого транспорту машиніст екскаватора повинен дати звуковий сигнал.

3.8. При роботі драглайна:

не допускати значних відхилень ковша від напряму проекції подовжньої осі стріли (які можуть статись при закиданні ковша на повороті);

обійти перешкоди, що виникли на шляху ковша при його заповненні, або вжити заходів до їх усунення;

мати захисний пристрій, що запобігає перепідйому ковша.

3.9. В разі загрози обрушення чи сповзання уступу під час роботи екскаватора треба негайно припинити роботу і відвести екскаватор у безпечне місце.

Для виїзду екскаватора завжди повинен бути вільний прохід.

Починати роботу знову можна тільки після одержання дозволу від інженерно-технічного працівника, відповідального за роботу.

3.10. Заборонено перебування людей у зоні розлітання грудок при розпушуванні мерзлого ґрунту розпушувачами ударної дії (клин-молот). Вікно кабіни управління повинно бути захищене металевою сіткою.

3.11. Під час руху екскаватора стріла має бути встановлена в напрямку руху екскаватора, а ківш піднятий над землею на 0,5–0,7 м. Поворотна платформа має бути загальмована. Забороняється пересування екскаватора з навантаженим ковшем.

3.12. Екскаватор під час роботи треба встановлювати на спланованій площадці і, щоб уникнути довільного переміщення, закріплювати інвентарними упорами. Якщо на машині є стопор гусениць, він має бути включений.

3.13. Під час роботи машиніст екскаватора повинен:

щоб уникнути перекидання екскаватора, не допускати надмірного врізання ковша в ґрунт;

поворот стріли на вивантаження починати тільки після виходу ковша з ґрунту;

гальмувати в кінці повороту з заповненим ковшем плавно, без різких поштовхів;

при розробці важких ґрунтів не висувати держак до відказу;

піднімаючи ківш, не допускати упору блока ковша у блок стріли;

опускаючи ківш, не надавати держаку напірного руху;

стежити за правильним намотуванням канатів на барабани лебідок, не допускаючи їх перехрещування. Забороняється спрямовувати канати руками.

3.14. При роботі екскаватора забороняється:

сходити з екскаватора на ходу і підніматись на нього;

змащувати, ремонтувати, регулювати, оглядати механізми екскаватора, коли працює двигун;

змінювати виліт стріли при піднятому заповненому ковші;

підтягувати за допомогою стріли вантаж;

працювати в нічний час з несправним електроосвітленням.

3.15. Щоб не пошкодити екскаватор, слід уникати переобтяжування вузлів і механізмів машини, ударів (ковшем по гусеницях, днищем ковша у борт транспортного засобу), а також вільного падіння ковша на землю.

3.16. Не можна допускати підняття стріли блоком ковша або надмірним напірним зусиллям, бо при цьому слабшають канати підвіски стріли і при зворотному ході ковша відбувається сильний ривок, який може викликати обрив підвіски або поломку стріли.

3.17. Слід уникати ослаблення підіймального каната при опусканні ковша на землю, бо при наступному натягу канат може вдаритись об яку-небудь деталь екскаватора або зачепитись за неї.

3.18. Не включати в роботу поворотний механізм, поки ківш не вийшов із забою або коли опущений на землю перед екскаватором, бо це може призвести до поломки держака стріли.

3.19. При роботі екскаватора з електросиловою установкою необхідно додержуватись таких вимог:

на підлозі кабіни біля рубильника має бути діелектричний килимок;

усі струмоведучі частини електродвигунів мають бути захищені від попадання на них атмосферних осадків, сторонніх металевих предметів, що може викликати коротке замикання;

електродвигун і корпус екскаватора повинні бути заземлені;

при надмірному нагріванні електродвигунів, поганій подачі мастила та іскрінні на контактних кільцях припинити роботу екскаватора і викликати електромонтера для усунення несправності;

електрокабель повинен мати справну ізоляцію.

Частина кабелю (не більш як 15 м), що безпосередньо примикає до екскаватора, прокладається по землі, решта кабелю підвішується на дерев’яних козлах.

3.20. Забороняється торкатись електричного обладнання або проникати за огородження, не відключивши відповідну ділянку схеми.

3.21. Знімати, встановлювати і переставляти запобіжники дозволяється в захисних окулярах та діелектричних рукавицях, стоячи на гумовому килимку, і тільки після відключення струму.

3.22. Забороняється проносити ківш екскаватора над людьми та над кабіною водія.

3.24. Транспортні засоби слід завантажувати рівномірно, розподіляючи вантаж по всій площі кузова.


4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті екскаватора


4.1. Технічне обслуговування екскаватора дозволяється проводити тільки після його зупинки, при цьому двигун має бути виключений, а всі рухомі та ходові частини екскаватора застопорені.

4.2. Технічне обслуговування і ремонт екскаватора слід виконувати на рівних, очищених від сторонніх предметів площадках, де забезпечується стійкість екскаватора, добре освітлення всіх вузлів і деталей машини. Освітленість не менше 50 лк.

Необхідно вжити заходів проти довільного переміщення екскаватора, для чого слід покласти упори (башмаки) під гусениці або колеса.

4.3. Підіймальні засоби і пристрої (талі, поліспаси, домкрати тощо) перед використанням необхідно оглянути і переконатись у їх справності. На кожному пристрої має бути позначена його вантажопідйомність.

4.4. Талі, домкрати, які використовуються на ремонтах, повинні бути надійно встановлені (підвішені) і закріплені.

4.5. Клітки з дерев’яних шпал чи брусів для розміщення важких частин (поворотних рам, стріл тощо) повинні бути акуратно виконані, а шпали та бруси скріплені між собою металевими скобками.

4.6. Забороняється залишати важкі деталі (вузли) в нестійкому положенні.

4.7. При технічному обслуговуванні гідравлічних систем необхідно стежити за тим, щоб тиск у системі не перевищував встановленого паспортом. Не допускається регулювати запобіжні клапани гідросистем, а також інші опломбовані клапани, прилади та вузли до закінчення їх гарантійного строку. Регулювання здійснюється під наглядом механіка.

4.8. Щоб уникнути опіку при перегрітому дизелі, кришку заливної горловини радіатора знімають в рукавицях і обличчя тримають якомога далі від горловини.

4.9. При випробуванні гідросистем забороняється перебувати поблизу шлангів високого тиску.

4.10. При обслуговуванні свинцевих акумуляторних батарей необхідно періодично очищати вентиляційні отвори у пробках. Слід стерегтися, щоб кислота та електроліт не потрапили на тіло або одяг. Після роботи з акумуляторною батареєю треба старанно вимити руки і обличчя теплою водою з милом.


5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. Машиніст екскаватора повинен негайно припинити роботу і вжити заходів до усунення несправностей при появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних звуків у двигуні, гідросистемі, канатно-блочному управлінні або ходовій частині екскаватора.

5.2. Якщо під час роботи ківш екскаватора з якоїсь причини буде застопорений у піднятому положенні, необхідно вжити заходів, щоб вивести його з цього положення, а потім опустити на землю і усунути причину стопоріння. Якщо вивести ківш із застопореного положення неможливо, слід припинити роботу і викликати механіка.

5.3. Коли виявлено тріщини у зварних швах і на цілому металі стальних конструкцій (рукояті, стріли, поворотної платформи, нижньої рами), необхідно припинити роботи до усунення виявлених дефектів.

5.4. При розриві троса барабан лебідки треба негайно виключити. При розриві шланга необхідно виключити насос і зупинити двигун.

5.5. Окремі частини екскаватора та електрообладнання можуть перегрітися понад норму. Виявивши запах горілого або дим, необхідно припинити роботу, відключити двигун або електрообладнання та повідомити механіка.

5.6. Не можна гасити проводку або електрокабель, що загорілися, не виключивши напругу.

5.7. Забороняється перебувати в кабіні екскаватора чи біля нього під час грози.

5.8. В разі появи відпрацьованих газів від двигуна в закритій кабіні екскаватора необхідно негайно відкрити кабіну, виключити двигун та перевірити герметичність усіх з’єднань випускних трубопроводів.

5.9. При отруєнні отруйними газами слід негайно вивести потерпілого на свіже повітря. При помітному ослабленні дихання необхідно провести штучне дихання.

5.10. Якщо виявлено течу в баках, паливопроводах, її негайно слід усунути. Патьоки витерти насухо.

5.11. Коли спалахнуло пальне, необхідно перекрити подачу палива до двигуна, а потім вжити заходів до гасіння.

Забороняється гасити водою пально-мастильні матеріали, що горять. Для цього треба застосовувати порошкові або вуглекислотні вогнегасники, пісок або землю, брезент.

5.12. При нещасних випадках машиніст екскаватора повинен уміти надати потерпілому першу медичну допомогу, а при невідкладних випадках викликати швидку медичну допомогу і повідомити адміністрацію.


6. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


6.1. Після закінчення роботи машиніст екскаватора повинен:

повернути екскаватор так, щоб ківш був відведений від стінки забою;

повернути стрілу вздовж осі ходу екскаватора, поставити екскаватор на відведене місце, опустити ківш на ґрунт, загальмувати машину;

очистити машину, змастити, дозаправити паливно-мастильними матеріалами, при цьому не палити і не розводити поблизу вогонь;

зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і повісити у відведене для зберігання місце та переодягтися. Вимити обличчя і руки водою з милом.

6.2. По закінченні роботи екскаватор з електроприводом має бути повністю відключений від живильної мережі, а всі рубильники та шафи з електроапаратурою надійно замкнені.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ПЕРЕСУВНОЇ


1. Загальні вимоги


1.1. До роботи машиністом електростанції пересувної допускаються особи, які досягли 18 років та мають посвідчення на право управління пересувною електростанцією та визнані медичною комісією придатними до даної роботи.

Машиніст повинен мати групу з електробезпеки не нижче четвертої.

1.2. Машиніст електростанції, якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та повинен бути озна­йомлений, під розпис, з умовами праці, правами і пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст електростанції повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст електростанції після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін залежно від стажу, досвіду і характеру роботи пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста електростанції, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст електростанції повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. При роботі машиніст електростанції повинен дотримуватися вимог інструкції по експлуатації електростанції пересувної. Не дозволяється експлуатація несправної електростанції.

1.6. Забороняється встановлення пересувної електростанції в умовах підвищеної небезпеки (в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі, на території діючого підприємства, коли може виникнути виробнича небезпека та ін.).

1.7. Працювати на електростанції необхідно у спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, калошах діелектричних, рукавичках гумових, а взимку додатково – куртці бавовняній на утеплювальній прокладці, брюках бавовняних на утеплювальній прокладці та валянках.

Спецодяг і спецвзуття повинні бути справні й відповідати зросту та розміру машиніста. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами.

1.8. Електростанцію необхідно встановлювати на сухій і рівній, очищеній від сміття та пальних матеріалів площадці. Не допускається встановлювати електростанцію на болотистому ґрунті або в місцях скупчення дощових вод.

1.9. Забороняється встановлювати пересувні електростанції в зоні дії баштового крана.

1.10. При встановленні пересувної електростанції в приміщенні машиніст повинен дотримуватись таких умов:

об’єм приміщення повинен бути не менше 20-кратно-го об’єму електростанції;

приміщення слід добре провітрювати;

встановлювати пересувну електростанцію необхідно так, щоб радіатор був обернений назустріч природному потоку повітря;

щоб уникнути виникнення резонансних коливань, здатних викликати аварію, фундамент або інші опорні пристрої, на яких встановлюється електростанція, не повинні бути зв’язані зі стінами будинку або фундаментами інших механізмів.

1.11. У місцях перехрещення доріг на будівельному майданчику електричний кабель, щоб уберегти від пошкодження, має бути прокладений у землі (траншеях), блоках, каналах, по стінах будівель.

1.12. Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання мають бути виконані ізольованим проводом, розміщені на опорах на висоті над рівнем землі не менш як:

2,5 м – над робочими місцями;

3,5 м – над проходами;

6,0 м – над проїздами.

1.13. При живленні стаціонарних електроприймачів від пересувної електростанції захисні заходи повинні відповідати захисним заходам, вжитим у мережах стаціонарних електроприймачів.

1.14. При живленні електроприймачів пересувних установок від пересувної електростанції з глухозаземленою нейтраллю слід виконувати такі захисні заходи: занулення, занулення в поєднанні з повторним заземленням, захисне відключення або занулення в поєднанні з захисним відключенням.

1.15. При живленні електроприймачів пересувних установок від пересувної електростанції з ізольованою нейтраллю, як захисний захід, необхідно виконувати захисне заземлення в поєднанні з металевим зв’язком корпусів установки та джерел електроенергії або з захисним відключенням.

1.16. Як природні заземлювачі рекомендується використовувати:

прокладені в землі металеві трубопроводи, за винятком трубопроводів пальних рідин або вибухових газів і сумішей;

обсадні труби свердловини;

металеві і залізобетонні конструкції будинків і споруд, що стикаються з землею;

металеві шпунти гідротехнічних споруд, водоводи, затвори;

свинцеві оболонки кабелів, прокладені в землі. Алюмінієві оболонки кабелів не допускається використовувати як природні заземлювачі;

нульові проводи високовольтної лінії до 1 кВ з повторними заземлювачами;

рейкові колії магістральних неелектрифікованих залізниць і під’їзні колії при наявності спеціально влаштованих перемичок між рейками.

1.17. Для штучних заземлювачів слід застосовувати сталь, штучні заземлювачі не повинні бути пофарбовані.

1.18. При живленні електроприймачів пересувних установок від пересувних автономних джерел із ізольованою нейтраллю, як захисний захід, слід виконувати захисне заземлення в поєднанні з металевим зв’язком корпусів установки і джерела електроенергії або з захисним відключенням. При цьому опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 10 Ом.

1.19. Автономні пересувні джерела з ізольованою нейтраллю повинні мати пристрій постійного контролю опору ізоляції відносно корпусу джерела електроенергії (землі). Має бути забезпечена можливість перевірки справності пристрою контролю ізоляції та його відключення.

1.20. На розподільному щиті повинен бути надпис: “Обережно! Електрична напруга!”, а також зазначена напруга та найменування всіх фідерів.

1.21. При виконанні ремонтних робіт на лініях на щиті управління необхідно вивішувати на держаки відключаючих апаратів плакати з написом: “Не включати – роботи на лінії”, а також робиться відповідний запис в оперативному журналі.

1.22. При роботі в темну пору доби електростанція повинна бути добре освітлена (не менш як 50 лк).

При огляді електростанції дозволяється користуватись переносним електричним світильником напругою 36–42 В.

1.23. Забороняється робота машиніста в нетверезому стані, а також допуск сторонніх осіб на робоче місце машиніста електростанції.

1.24. На пересувній електростанції необхідно мати вуглекислотні і порошкові вогнегасники.

1.25. Забороняється розігрівати двигун відкритим вогнем.

1.26. Обтиральні матеріали, просочені пальним і мастилом, слід зберігати в металевому ящику з кришкою.

1.27. Забороняється палити біля електростанції.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Приймаючи чергування, машиніст повинен проглянути оперативний журнал, урахувати всі зауваження про несправності, виявлені на установці, і вжити заходів до їх усунення.

В разі виявлення серйозних несправностей машиніст повинен повідомити про це відповідального інженерно-технічного працівника.

2.2. Перед пуском установки машиніст повинен:

перевірити надійність кріплення і шплінтування зчленувань двигуна, генератора і розподільного щита, а також включити головний рубильник;

перевірити рівень мастила в картері двигуна, води в радіаторі, дизельного палива в баку, бензину в бачку пускового двигуна. Рівень мастила і пального слід визначати тільки щупом або мірною лінійкою. Випадковими предметами замірювати рівень палива і мастила забороняється;

перевірити справність заземлення основних металевих частин (розподільних щитів, кабельних муфт тощо).

2.3. Заправляти установку паливом, мастилом і водою необхідно при повній зупинці двигуна.

2.4. В разі, якщо при заправці на деякі частини установки потрапили краплини палива, мастила чи води, необхідно після заправки насухо витерти всі місця. Не допускається підтікання палива і мастила.

2.5. Обладнання пересувної електростанції, кабелі, муфти необхідно захищати від вологи і не допускати попадання на електроарматуру снігу, води, пилу.

2.6. Захисні кришки, ковпаки надіти і щільно закріпити.

2.7. Перед пуском електростанції машиніст повинен перевірити центрування двигуна і генератора відповідно до інструкції по експлуатації станції.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Сторонні особи до запуску двигуна не допускаються.

3.2. Запускати двигун необхідно на пізньому запалюванні, при цьому слід стерегтися зворотного удару заводною ручкою.

3.3. Робота двигуна з несправним манометром заборонена.

3.4. При роботі пересувної електростанції машиніст повинен спостерігати:

за роботою автоматичного регулятора числа обертів двигуна;

за показанням приладів на щиті управління;

за тиском і температурою мастила в масляній системі двигуна;

за температурою води.

3.5. Машиніст повинен стежити за з’єднанням паливопроводу і не допускати витікання пального.

3.6. Температура генератора і підшипників редуктора не повинна перевищувати 80°С.

3.7. При роботі генератора не можна допускати іскріння щіток. Напруга на генераторі повинна бути не нижче номінальної.

3.8. Під час роботи пересувної електростанції забороняється:

залишати працюючий двигун без нагляду;

торкатись рухомих частин механізмів, оголених електропроводів і струмоведучих частин електрообладнання, що перебуває під напругою;

регулювати, змащувати і ремонтувати двигун або генератор на ходу;

включати і виключати рубильник без засобів індивідуального захисту (діелектричних рукавиць, гумових калош і гумових килимів);

з’єднувати, від’єднувати і ремонтувати кабель під напругою незалежно від обсягу робіт;

кріпити контакти, чистити рубильники та обмотку генератора;

знімати і надівати ремені вентилятора;

працювати з несправними приладами щита управління.

3.9. Плавкі запобіжні вставки дозволяється замінювати тільки при виключеному головному рубильнику на розподільному щиті з використанням діелектричних засобів захисту.

3.10. Робота двигуна без води або з недостатньою її кількістю забороняється.

3.11. Доливати холодну воду в радіатор перегрітого двигуна, а також залишати двигун на тривалий строк заправленим водою при температурі нижче 0°С забороняється.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Якщо при запуску двигуна машиніст виявив стукіт або шум, він повинен негайно зупинити двигун для з’ясування причин і ліквідації дефекту.

4.2. Якщо протягом першої хвилини роботи двигуна манометр не покаже тиску мастила 2–3 атм, машиніст повинен:

негайно зупинити двигун;

перевірити систему мащення;

знайти і усунути несправність.

4.3. Виявивши запах горілого або дим, необхідно припинити роботу.

4.4. Не можна гасити проводи чи електрокабель, які горять, не виключивши напруги.

4.5. В разі, коли загориться пальне, необхідно перекрити подачу палива до двигуна, а потім вжити заходів до гасіння.

Забороняється гасити пально-мастильні матеріали, які горять, водою. Для цієї мети треба застосовувати порошкові вогнегасники, пісок, землю або брезент.

4.6. При нещасних випадках машиніст повинен надати потерпілому першу медичну допомогу, в разі необхідності викликати швидку медичну допомогу, а також негайно повідомити адміністрацію про нещасний випадок.


5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. По закінченні роботи машиніст пересувної електростанції повинен:

змастити частини агрегатів електростанції;

виключити розподільні рубильники споживачів, а потім головний рубильник споживачів. Після зупинки двигуна необхідно повністю вивести опір реостата збудження;

очистити й обтерти агрегати електростанції вологою ганчіркою, а розподільні щити і прилади – чистою і сухою;

перевірити рівень мастила в картері двигуна;

при тривалій зупинці двигуна в зимових умовах злити воду і мастило з системи та баків, залишивши відкритими крани на радіаторі і двигуні;

прибрати інструмент і пристрої у відведене для зберігання місце.

5.2. Про всі несправності, помічені під час роботи електростанції, зробити запис у журналі приймання і здачі змін і доповісти майстрові.

5.3. Після закінчення роботи машиніст повинен зняти спецодяг, спецвзуття, очистити його від пилу та іншого бруду і сховати у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА КОМПРЕСОРА


1. Загальні вимоги


1.1. До самостійного обслуговування пересувних компресорів допускаються чоловіки, що досягли 18-річного віку, мають посвідчення на право управління компресором та визнані медичною комісією придатними до даної роботи. До роботи на самохідних автомобільних компресорах допускаються особи, що мають, крім того, посвідчення на право управління автомобілем.

1.2. Вступаючи на роботу, машиніст компресора повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та повинен бути ознайомлений, під розпис, з умовами праці, правами і пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи, безпосередньо на робочому місці машиніст компресора повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст компресора після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста компресора, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст компресора повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

при переході на роботу по обслуговуванню компресорної установки іншого типу;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст компресора повинен знати:

будову, принцип дії компресора, вимірювальних приладів та апаратури, порядок і строки їх перевірки, експлуатаційні вимоги до них;

схему трубопроводів стисненого повітря, води, мастила, місця встановлення проміжних і кінцевих холодильників, повітрозбірників, водомасловідділювачів та інших пристроїв;

місця встановлення і схему контрольно-вимірювальних приладів;

інструкцію по експлуатації компресора;

способи знаходження та усунення несправностей в роботі компресора;

схему монтажу.

1.6. Машиніст компресора повинен працювати тільки у спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, черевиках шкіряних, рукавицях комбінованих, а взимку на зовнішніх роботах додатково: в куртці та брюках бавовняних на утеплювальній прокладці та у валянках.

Спецодяг та спецвзуття повинні бути справні й відповідати зросту та розміру машиніста. Забороняється працювати в одязі, просоченому пально-мастильними матеріалами. При ремонтних роботах на дорозі слід одягати сигнальний жилет.

1.7. Оглядати і ремонтувати повітрозбірники, замінювати манометр або запобіжний клапан слід після відключення повітрозбірника від електромережі, випустивши з нього повітря.

1.8. Запобіжні клапани і манометри мають бути опломбовані і щороку перевірятись за контрольним еталоном.

1.9. Забороняється застосовувати манометри, в яких:

відсутні пломби або клеймо;

прострочений строк перевірки;

стрілка при виключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;

розбите скло, відсутня позначка оптимально допустимого робочого тиску або є інші пошкодження, які можуть позначитись на правильності показань манометра.

1.10. Манометри повинні бути установлені так, щоб їх показання були чітко видно машиністу, при цьому шкала його повинна знаходитися у вертикальній площині або з нахилом вперед до 30°. Манометр повинен бути захищений від променевої теплоти та від холоду.

1.11. На кожному ступені стиснення повітря та на повітрозбірнику повинні бути встановлені незалежні автоматично діючі запобіжні клапани, кожний з яких відрегульований на граничний тиск та опломбований.

1.12. Пересувні повітряні компресори повинні мати справні повітряні фільтри на всмоктуючих патрубках першого ступеня та водомасловідділювачі на наступному ступені стиснення.

1.13. Температура спалаху компресорних масел, що застосовуються, повинна бути не нижче +240°С.

Кожна партія компресорних або індустріальних мастил повинна мати заводський паспорт-сертифікат із зазначенням фізико-хімічних властивостей мастил.

1.14. Заливання мастила повинне проводитися машиністом тільки через воронки з фільтром. Масляні фільтри в системі примусового мащення повинні систематично очищатися у строки, зазначені в інструкції заводу -виробника, але не рідше одного разу в місяць.

1.15. Повітропроводи, запобіжні клапани та водомасловід­ділювачі, внутрішні поверхні циліндрів і клапанні коробки необхідно своєчасно очищати від конденсату, забруднення, масляних відкладень, нагару тощо.

1.16. Для очищення пристроїв від масляних забруднень рекомендується застосовувати 5%-ний розчин каустичної со­ди. Після очищення промивати пристрої до повної нейтралізації лугу та продувати стисненим повітрям протягом не менш як півгодини.

1.17. Промиваючи каустичною содою, необхідно дотримуватися таких заходів:

надіти захисні окуляри;

розкупорюючи барабан з твердим лугом, стерегтися відпадаючих кусків;

брати куски лугу тільки в гумових рукавицях;

при попаданні лужного розчину на шкіру його необхідно зразу змити струменем холодної води протягом 10–15 хв.

1.18. Забороняється очищати холодильники, водомасловід­ділювачі, а також повітропроводи шляхом випалювання їх і застосовувати бензин або гас для очищення повітрозбірників або картера компресора, фільтрів та інших пристроїв, у яких проходитиме стиснене повітря.

1.19. Ремонтувати і чистити компресорну установку з електроприводом слід після відключення його від електричної мережі.

1.20. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз), який треба заправляти з використанням відра з носиком, бачка, воронки.

При використанні в системі охолодження антифризу водій повинен дотримуватися вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила з охорони праці на автомобільному транспорті.

Після роботи з антифризом необхідно старанно вимити руки водою з милом.

1.21. При технічному обслуговуванні для запобігання опіків (обмороження) рук парою або гарячою водою (антифризом), що викидається з радіатора при перегріві двигуна, кришку радіатора слід знімати в рукавицях, стоячи з навітряного боку.

1.22. Забороняється:

торкатись оголених проводів електричної мережі, контактів електродвигуна та пускової апаратури;

багаторазово вмикати і вимикати електродвигун для пуску компресора або випробування його;

пуск компресора при несправності електрообладнання, заземлюючих пристроїв і трубопроводів;

засмоктувати антифриз ротом при переливанні;

нагрівати антифриз на відкритому вогні.

1.23. Буксирувати пересувний компресор дозволяється тільки за допомогою жорсткого буксира.

1.24. Забороняється приєднувати дишла до причіпного пристрою автомобіля за допомогою дроту, ланцюгів тощо.

1.25. На кожному компресорі повинні бути порошкові або вуглекислотні вогнегасники, лопати, відра.

1.26. Забороняється встановлювати компресор:

біля резервуарів з пальним на відстані менше 30 м. Ацетиленові генератори повинні знаходитися від працюючого компресора на відстані не ближче 10 м;

безпосередньо під проводами діючих ліній електропередач будь-якої напруги;

ближче ніж за 3 м від підошви уступів у кар’єрах чи схилах та в інших місцях, де можливі обвали;

у закритих приміщеннях, що не мають припливно-витяжної вентиляції.



2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Упорядкувати спецодяг, заправивши вільні кінці, застебнути або зав’язати рукава, надіти головний убір, забравши під нього волосся.

2.2. Перевірити наявність інструменту, запасних частин пальних, мастильних і обтиральних матеріалів, а також вжити заходів до усунення неполадок.

2.3. Якщо виявлено несправності, які не можна усунути власними силами, необхідно повідомити про це відповідального інженерно-технічного працівника.

2.4. Перед пуском компресора необхідно:

відкрити вентилі та засувки між компресором і резервуарами, а також вентилі для продування ресивера, холодильника і водомасловідділювача;

відкрити крани водяного охолодження і перевірити надходження води до компресора і циліндра;

випустити воду, що залишилась у резервуарі для стисненого повітря;

продути фільтри;

перевірити в маслянках наявність масла для змащування циліндрів, підшипників, колінчастого вала та інших вузлів, а також переконатись у надходженні його до місць мащення;

перевірити якість і рівень масла в картері компресора і приводного двигуна;

відкрити вентиль на нагнітальному трубопроводі, щоб не допустити аварії і нещасних випадків.

2.5. Відкривати засувку на всмоктуючому трубопроводі або переводити регулятор тиску в робоче положення слід поступово, після досягнення компресором нормального числа обертів.

3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи компресора машиністові забороняється виконувати будь-яку іншу роботу, залишати компресор без догляду.

3.2. Машиніст компресора повинен постійно стежити за нормальною роботою всіх агрегатів, за показаннями манометрів та інших приладів.

3.3. Під час роботи компресора забороняється чистити й обтирати обертові або рухові частини, а також проводити будь-які ремонтні роботи.

3.4. Забороняється очищення повітряного фільтру при працюючому компресорі.

3.5. При роботі компресора необхідно продути запобіжний клапан і манометр.

3.6. Відігрівати конденсат, що замерз в трубопроводах, необхідно парою або гарячою водою, застосовуючи запобіжні заходи проти опіків.

3.7. Стежити за станом шківів, ремінних передач та інших приводних механізмів, а також за огороджуючими їх пристроями.

3.8. При продуванні стисненим повітрям необхідно стежити, щоб шланг повітропроводу був міцно приєднаний до штуцера стяжними хомутами.

3.9. Забороняється класти на компресор або біля рухомих його частин інструмент та інші предмети, а також ремонтувати, чистити і обтирати рухомі частини компресора, кріплення з’єднань агрегатів компресорної установки, огороджуючих пристроїв під час роботи компресора.

3.10. Своє робоче місце слід тримати в чистоті і порядку. Пролиті воду, масло або пальне необхідно негайно витерти.

3.11. Забороняється:

включати компресор при наявності стисненого повітря в повітрозбірнику;

використовувати як обтиральний матеріал шерстяні ганчірки;

обслуговувати компресорну установку в нічний час без освітлення, яке повинно бути не менше 50 лк;

торкати на ходу рукою рухомі частини компресора, знімати і надівати на ходу приводні ремні;

при відсутності автоматики пуску залишати працюючий компресор без нагляду;

допускати до компресора сторонніх осіб.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Машиніст повинен негайно припинити роботу компресора:

при підвищенні понад допустиму межу тиску повітря в циліндрах, повітрозбірнику;

при виявленні несправності в системі мащення;

при підвищенні температури повітря, що нагнітається в повітрозбірник, більше встановленої паспортом межі, а також при безперервному нагріванні будь-яких вузлів чи деталей компресора;

при іскрінні електродвигуна і пускових електроприладів;

при помітному збільшенні вібрації компресора;

при раптовому припиненні подавання охолоджуючої води або іншої аварійної несправності системи охолодження;

при появі стукотіння в механізмі компресора або двигуна;

при виявленні в повітрі, що засмоктується в компресор, горючих газів;

при виявленні витоку повітря через крани і вентилі повітрозбірника;

при виході з ладу контрольно-вимірювальних приладів.

4.2. При раптовому припиненні подачі охолоджуючої води або при пуску компресора вода не була відкрита, в результаті чого надмірно нагрівся компресор. В такому випадку забороняється пуск води в систему охолодження до повного охолодження компресора і перевірки його стану.

4.3. Не допускати надмірного змащення в циліндрі, що може призвести до утворення газів та вибуху.

4.4. Щоб уникнути підвищення температури стисненого повітря, яке може призвести до займання продуктів розкладу мастила, слід постійно стежити за правильною і безперебійною роботою системи охолодження компресора.

4.5. При обриві шланга, перервах у роботі та несправностях слід негайно перекрити повітряний вентиль.

В разі виникнення пожежі необхідно виключити напругу, зупинити двигун компресора, негайно викликати пожежну команду і вжити заходів до ліквідації вогнища загоряння наявними засобами гасіння пожеж.

Гасити електродвигун, який горить, треба піском. Електрообладнання, що горить, – гасити порошковими або вуглекислотними вогнегасниками.

Якщо зайнялися нафтопродукти, їх слід гасити порошковими або вуглекислотними вогнегасниками, піском. Забороняється гасити полум’я водою.

При нещасних випадках машиніст компресора повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу і при необхідності викликати швидку медичну допомогу та повідомити адміністрацію про те, що трапилось.

5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. Перед зупинкою компресора необхідно перекрити крани подачі палива до двигуна, відкрити продувальні крани повітро­збірника, а потім зупинити компресор, виключивши муфту зчеплення і закривши роздавальні крани.

5.2. По закінченні роботи необхідно:

очистити агрегати компресора вологою ганчіркою, а щити управління і приладу – сухою;

оглянути компресор і вжити заходів до усунення виявлених несправностей;

змастити всі частини і агрегати;

перевірити рівень масла в пусковому реостаті і при потребі долити його чистим трансформаторним маслом;

прибрати інструмент і пристрої у відведене для зберігання місце.

5.3. При тривалих зупинках компресора вода з охолоджуючої системи має бути злита через спеціальні спускні пристрої.

5.4. Після закінчення роботи машиніст компресора повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і сховати у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

6. Додаткові вимоги


При виконанні робіт по поточному ремонту автомобільних доріг машиніст компресора повинен одягати сигнальний жилет.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СКРЕПЕРА


1. Загальні вимоги


1.1. До самостійної роботи на скреперах допускаються особи, що досягли 18 річного віку, визнані медичною комісією придатними до даної роботи, навчені безпечним методам виробництва робіт і мають посвідчення на право управління скрепером.

Машиніст самохідного скрепера повинен мати посвідчення водія на керування транспортним засобом, а машиніст причіпного скрепера – посвідчення тракториста.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, з правилами поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст скрепера після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста скрепера, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення робіт і охорони праці машиніст скрепера повинен проходити:

періодично не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст скрепера повинен працювати в спецодязі та спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані та чоботи гумові.

1.6. Забороняється виконувати роботу машиністу в нетверезому стані.

1.7. Скрепер має бути укомплектований в кабіні аптечкою первинної медичної допомоги.

1.8. Машиніст автоскрепера повинен знати і виконувати при русі по автомобільних дорогах Правила дорожнього руху України.

1.9. Експлуатація несправних машин, не обладнаних звуковою, світловою та комбінованою сигналізацією, забороняється.

1.10. Не допускається передача управління скрепером стороннім особам. Проїзд на підніжках, крилах та рамі тягача забороняється.

1.11. При переїздах ківш скрепера необхідно підняти над землею не менш як на 0,35 м.

1.12. При потребі зупинити машину на проїжджій частині дороги вдень її слід обгородити знаком аварійної зупинки, а в темну пору доби при поганій видимості – червоним ліхтарем, встановленим на відстані не менше 20 м від машини у населених пунктах і 40 м – за межами населеного пункту.

1.13. При роботі в темну пору доби і при поганій видимості, незалежно від освітлення робочих місць, робочі органи і механізми управління машини повинні бути освітлені.

1.14. Машиніст скрепера може приступити до виконання робіт в охоронній зоні (електричний кабель, газопровід) тільки при наявності наряд-допуску, який визначає безпечні умови ведення робіт.

1.15. В разі виявлення в ґрунті кабелів, труб або інших підземних комунікацій та невідомих предметів необхідно негайно припинити роботу і повідомити про це майстра.

1.16. При транспортуванні на відстань до 100 км гусеничний тягач причіпного скрепера перевозять на трейлері, а сам скрепер буксирують автомобілем із швидкістю до 25–30 км/год.

Під час транспортування тягача на трейлері машиністові забороняється перебувати в кабіні тягача або на платформі трейлера.

Швидкість руху по дорогах повинна бути:

для самохідних скреперів – до 40 км/год.;

для причіпних до трактора скреперів – до 9,0 км/год.

Технічна швидкість при виконанні робіт повинна бути:

для самохідних скреперів – 3,4–6,7 км/год.;

для причіпних до трактора скреперів – 1,4–2,2 км/год.

Для буксирування самохідного скрепера треба застосовувати жорсткий буксир, закріплений за обидва передні буксирні гаки.

1.17. Зчіпка тягача з причіпним скрепером має бути жорсткою і мати страхувальний трос. При зчіпці тягача й агрегату з гідроприводом між агрегатом і тягачем повинен бути запобіжний канат, довжина якого менша від довжини гнучких шлангів гідросистеми.

1.18. Заправляти автоскрепер чи трактор-тягач паливом рекомендується вдень, при непрацюючому двигуні. В разі потреби заправки в нічний час слід влаштувати безпечне електричне освітлення.

1.19. На скрепері повинен бути комплект інструментів і вогнегасник.

1.20. Машиніст скрепера повинен виконувати такі заходи пожежної безпеки:

не палити і не користуватись відкритим вогнем поблизу складів пального і місць заправки;

не залишати промаслених ганчірок на двигуні;

не працювати в одягу, облитому пально-мастильними матеріалами;

не перевозити легкозаймисті речовини в кабіні або на якихось інших частинах автоскрепера чи трактора;

обтиральні матеріали зберігати тільки у спеціальних металевих ящиках з кришками, які щільно закриваються;

закривати горловини паливних баків металевими пробками;

розлите паливо, мастило і використаний обтиральний матеріал необхідно негайно прибирати.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. До початку роботи на скрепері машиніст повинен на­діти спецодяг, перевірити справність усіх його систем і механізмів та провести щозмінне технічне обслуговування.

2.2. Для полегшення запуску двигуна в зимовий період в системі охолодження слід використовувати рідини з низькою температурою замерзання (антифриз).

При використанні антифризу машиніст повинен дотримуватись вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила охорони праці на автомобільному транспорті.

Забороняється переливання антифризу за допомогою шланга шляхом засмоктування антифризу ротом.

2.3. Після кожної операції з антифризом (одержання та заправка) треба ретельно мити руки водою з милом.

2.4. Забороняється відкритим вогнем прогрівати двигун, коробку передач і картер тягача.

2.5. При виявленні несправностей, які машиніст не може усунути самостійно, слід повідомити механіка. Працювати на несправній машині забороняється.

2.6. Робоче місце машиніста повинно бути зручним, забезпечувати стійке положення в процесі роботи, хороший огляд фронту робіт, захищене від атмосферних опадів і сонячного проміння, а також мати достатнє звичайне або штучне освітлення та необхідну систему склоочистки.

2.7. Площадки управління, важелі і штурвальні колеса мають бути сухі й чисті. Забороняється захаращувати площадку сторонніми предметами.

2.8. Забороняється виїжджати на роботу при наявності будь-яких несправностей машини, ненадійності кріплення дисків коліс, несправностях пневматичних шин, гальмового пристрою трактора і лебідки, який в аварійному випадку не зможе забезпечити швидку зупинку трактора і закріплення ковша в потрібному положенні, запобіжного каната між дишлом скрепера і трактором, у скреперів з гідравлічним управлінням канат повинен мати довжину, меншу від довжини гумових гнучких шлангів, що убереже шланги від обриву при зрізуванні запобіжного шворня зчепу.

2.9. Перед тим як рушати з місця, слід переконатись у відсутності людей в робочій зоні, а також на шляху скрепера, подати попереджувальний сигнал. Робота з несправним сигналом не допускається.

2.10. Забороняється:

перевозити людей в ковші скрепера;

сідати на раму або стояти на днищі скрепера під час руху;

входити в кабіну трактора або виходити з неї під час руху. В кабіні трактора дозволяється перебувати тільки машиністу скрепера або трактористу;

залишати без нагляду трактор з працюючим двигуном;

торкатись канатів або поправляти їх під час руху;

працювати з тросовим приводом, канат якого має зруйновані пасма.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час роботи скреперів забороняється:

перебувати в зоні дії машин стороннім особам, що не працюють безпосередньо на машині;

сходити з площадки управління і входити на неї до пов­ної зупинки агрегату;

відчіплювати причіпний скрепер до повної зупинки тягача;

– залишати самохідний скрепер чи трактор з працюючим двигуном, незагальмованим на спуску або підйомі без водія.

3.2. При спільний роботі двох і більше машин інтервал між тягачами на гусеничному ходу має бути не менш як 20 м, а на пневмоколісному – 50 м.

3.3. Забороняється робота скрепера на мокрих глинистих ґрунтах або в дощ. Не дозволяється розвантажувати скрепер, рухаючи його назад під укіс.

3.4. Під час руху скрепера на підйомі та спуску не можна переключати передачі. На спуску скрепер повинен рухатись на першій передачі.

3.5. Забороняється переміщувати ґрунт самохідними скреперами при бокових схилах більш як 10о, причіпними – більш як 12о.

3.6. При спорудженні високих насипів або глибоких виїмок з’їзди і в’їзди для руху навантажених скреперів повинні мати схил не більше 10о.

3.7. Наближення причіпних скреперів до схилу виїмок допускається не більш як на 0,5 м, а до схилу свіжонасипаного насипу – не більш як на 1,0 м.

3.8. Не допускається повертати скрепер при заглибленому ножі. Різати і набирати ґрунт дозволяється тільки на прямолінійній ділянці.

3.9. В разі вимушеної зупинки скрепера на підйомі або спуску необхідно загальмувати його ручним гальмом і підкласти під усі колеса упори (башмаки).

3.10. Не допускається робота автоскрепера з тиском у шинах меншим, ніж встановлено заводською інструкцією.

3.11. Забороняється перебувати під ковшем скрепера, який утримується в піднятому положенні за допомогою підіймальних засобів, а також у ковші скрепера при піднятій заслінці, яку утримують тільки циліндри гідросистеми скрепера або канати підйому.

3.12. Очищати ківш скрепера від налиплого на нього ґрунту дозволяється тільки після повної його зупинки і опущеному ковші, застосовуючи при цьому лопату або скребок. Інші способи очищення ковша забороняються.

4. Вимоги з охорони праці при технічному обслуговуванні та ремонті скреперів


4.1. Технічне обслуговування і ремонт слід виконувати тільки у спеціально відведених місцях, на рівній площадці, де забезпечується стійкість машини, достатнє освітлення всіх вузлів і деталей машини. Необхідно використовувати споруди і пристрої, які дозволяють зручно і безпечно підійти до обслуговуваних вузлів і деталей (естакада, канава, підйомник), а також застосовувати набір спеціальних інструментів і пристроїв. Місце ремонту має бути вільне від сторонніх предметів. Робота несправним інструментом не допускається.

4.2. При виконанні технічного обслуговування і ремонту автоскрепера, необхідно затягнути важіль ручного гальма і встановити упори (башмаки) під колеса; двигун має бути зупинений, за винятком випадків його регулювання і перевірки дії механізмів управління ковшем, заслінкою, задньою стінкою.

4.3. При технічному обслуговуванні ківш скрепера має бути опущений на землю. При проведенні робіт під ковшем останній слід встановити на надійні опори.

4.4. При виконанні робіт, зв’язаних із зняттям коліс, необ­хідно заклинити по одному колесу спереду і ззаду скрепера. Домкрати необхідно ставити в місця, призначені для цих цілей і відзначені буквами “ДК”. Піднявши домкратом другий бік скрепера, необхідно підвести під балку моста надійну опору і вивільнити домкрат. Опори, підставки повинні бути міцні. Забороняється застосовувати для цієї мети бочки, ящики, цеглини.

4.5. Демонтаж і монтаж шини треба проводити при повністю спущеному повітрі, користуючись спеціальними монтажними лопатками.

4.6. При випробуванні гідросистем забороняється перебувати поблизу шлангів високого тиску.

4.7. Не допускається регулювати запобіжні клапани гідросистем, а також інші опломбовані клапани, прилади, вузли до закінчення гарантійного строку. Регулювання повинно виконуватись під наглядом механіка.

4.8. При канатному управлінні скрепера слід не рідше одного разу на тиждень старанно оглядати канати і, якщо на довжині 1 м більш як 10% обривів окремих дротинок, канат треба замінити.

4.9. Скрепер, який вийшов з ремонту, слід перевіряти на холостому ходу і під навантаженням і тільки після цього направляти на роботу.

4.10. При обслуговуванні свинцевих акумуляторних батарей необхідно періодично очищати вентиляційні отвори у пробках.

Слід берегтися від потрапляння сірчаної кислоти та електроліту на тіло і одяг.

Після роботи з акумуляторною батареєю треба старанно вимити руки і обличчя теплою водою з милом.

4.11. Машиніст не повинен дозволяти виконувати роботи, зв’язані з іскроутворенням та високою температурою (зварювальні, паяльні та ін.), на машині крім випадків, коли неможливо зняти деталь, яка потребує ремонту.

Зварювальні та паяльні роботи необхідно виконувати на відстані не менш як 20 м від машини.

5. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


5.1. При появі підозрілих шумів, тріску, скреготу та інших незвичайних звуків у двигуні або в ходовій частині скрепера слід припинити роботу і вжити заходів до усунення несправності.

5.2. Користуватися кнопкою аварійної зупинки двигуна дозволяється тільки у виняткових випадках при потребі миттєво зупинити двигун (при цьому різко припиняється подача повітря в ци­ліндри, що призводить до великих переобтяжень деталей двигуна).

5.3. При несподіваній зупинці двигуна в процесі руху необхідно загальмувати автоскрепер, з’ясувати причини й усунути несправності, не відключаючи трансмісію.

Відключення трансмісії від двигуна неприпустиме, бо в цьому разі автоскрепер втратить управління.

5.4. Якщо зайнялися пально-мастильні матеріали, необхідно перекрити подачу палива до двигуна, а потім вжити заходів до гасіння.

Пально-мастильні матеріали, що загорілися, слід гасити за допомогою порошкових та вуглекислотних вогнегасників, піском, землею.

5.5. Якщо пожежу своїми силами погасити неможливо, необхідно викликати пожежну команду.

5.6. При нещасному випадку машиніст скрепера повинен вміти надати потерпілому першу медичну допомогу і повідомити адміністрацію про те, що сталося.


6. Вимоги з охорони праці по закінченні роботи


6.1. По закінченні роботи машиніст скрепера повинен:

поставити скрепер у відведене для його стоянки місце;

виключити акумуляторні батареї;

розвантажити гідросистему скрепера, опустивши заслінку і ківш;

очистити робочі органи, про всі несправності повідомити змінника та записати в журнал приймання і здачі зміни.

6.2. Після закінчення роботи машиніст скрепера повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце.

Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА СТРІЧКОВОГО

ТРАНСПОРТЕРА (ТРАНСПОРТУВАЛЬНИКА)


1. Загальні вимоги


1.1. До самостійних робіт на транспортері допускаються особи, які мають професійні навики роботи на транспортері та пройшли медичний огляд.

1.2. Машиніст стрічкового транспортера (транспортувальник), якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правилами і пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

1.3. До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст стрічкового транспортера (транспортувальник) повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.4. Машиніст стрічкового транспортера (транспортувальник) після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста стрічкового транспортера (транспортувальника), який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.5. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст стрічкового транспортера (транспортувальник) повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.6. Машиніст стрічкового транспортера (транспортувальник) повинен працювати у спецодязі і взутті, а також засобах індивідуального захисту, передбачених Типовими галузевими нормами: костюмі бавовняному пилозахисному, черевиках шкіряних, рукавицях комбінованих, окулярах захисних (від механічних пошкоджень), касці, крім того, на зовнішніх роботах і в не­опалювальних галереях взимку додатково – куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці.

Спецодяг, спецвзуття і засоби індивідуального захисту мають бути справні і відповідати зросту і розміру.

1.7. Машиніст стрічкового транспортера повинен користуватись тільки справним інструментом.

1.8. Забороняється допускати до технічного обслуговування та ремонту осіб, які не мають на це права.

1.9. Машиністові стрічкового транспортера забороняється залишати без догляду працюючий транспортер.

1.10. Електричні проводи в межах стрічкового транспортера і від транспортера до рубильника мають бути вміщені у гумовий шланг і захищені від механічних пошкоджень. Раму транспортера необхідно заземляти.

1.11. Транспортери, під якими можуть перебувати або проходити люди, повинні бути обладнані бортами, а над проходом встановлена металева сітка.

1.12. Забороняється прохід по стрічках транспортера як у подовжньому, так і в поперечному напрямках.

1.13. Верхній кінець стрічкового транспортера повинен перекривати вантажоприймальну площадку на довжину не менш як 0,5 м.

1.14. При подаванні пилуватих матеріалів (цементу, вапна, алебастру та ін.) транспортери мають бути закриті, щоб не допустити розпорошення матеріалів.

1.15. При транспортуванні штучних матеріалів транспортер повинен бути обладнаний бортами заввишки не менш як половина граничних габаритів, а його барабан на боці розвантаження повинен заходити не менш як на 0,5 м углиб приймальної площадки.

1.16. Для приймання штучних вантажів у транспортера має бути встановлений спеціальний приймальний пристрій. Забороняється приймати штучні вантажі вручну безпосередньо з транспортерної стрічки.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Перед початком роботи машиніст стрічкового транспортера повинен:

старанно оглянути частини механізмів стрічкового транспортера;

чи щільно прилягають колодки стрічки до поверхні барабана і чи немає пошкоджень у стрічці;

чи достатні захисні засоби рухомих частин механізму, чи міцне їх кріплення;

перевірити при пробному пуску транспортера легкість обертання барабанів і роликів, рух стрічки чи достатній її натяг, а також стан захисних засобів противаги натяжного пристрою;

надіти спецодяг, спецвзуття, а при потребі і засоби індивідуального захисту;

оглянути стан пускової електроапаратури, відповідних запобіжників, а також заземлення електродвигунів;

після огляду механізмів транспортера та усунення несправностей машиніст повинен змастити всі тертьові деталі агрегату.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Перед пуском транспортера слід переконатись у відсутності на ньому залишків матеріалів, інструменту та інших сторонніх предметів, а також попередити робітників, які обслуговують механізм звуковим сигналом про його пуск. Забороняється присутність сторонніх осіб біля механізму при пуску його в роботу.

3.2. Зробити пробний пуск транспортера без завантаження. Якщо при цьому не виявляться будь-які несправності, його слід поступово завантажувати.

3.3. Під час пробного запуску необхідно перевірити правильність роботи всіх частин машини.

3.4. Для забезпечення нормальної роботи стрічкових транспортерів необхідно додержуватись таких правил:

систематично спостерігати за роботою роликоопор;

постійно спостерігати за роботою натяжних пристроїв;

регулярно оглядати завантажувальні воронки, розвантажувальні й очисні пристрої.

3.5. Машиністові транспортера забороняється:

зупиняти стрічкові транспортери в завантаженому стані (за винятком аварійних випадків);

очищати і ремонтувати під час руху;

відвертати збігання стрічки вбік за допомогою упору, усувати буксування стрічки на приводному барабані, підсипаючи каніфоль, пісок та інші матеріали.

3.6. Забороняється під час роботи транспортера усувати ковзання транспортерної стрічки, підсипаючи пісок, глину, шлак, каніфоль, гудрон і т.п. між стрічкою та барабаном, натягати, укріп­лювати, виправляти стрічку, переставляти ролики, що підтримують стрічку, а також очищати натяжні і приводні станції (барабани), зірочки вручну.

Ці операції дозволяється проводити при виключеному електродвигуні, коли запобіжники та вилки розриву зняв електромонтер.

3.7. При експлуатації стрічкового транспортера в умовах, коли вся траса не проглядається, в місцях пуску має бути встановлена двостороння звукова сигналізація. Пряму сигналізацію з управлінням з місця пуску транспортера допускається застосовувати особисто лише у випадках, коли транспортер проглядається повністю на всю його довжину.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Якщо на стрічці транспортера виявлені надриви металу, різкі прогини і дефекти зварних швів, роботу слід негайно припинити. Оглядати стрічку необхідно перед початком кожної зміни.

4.2. Забороняється гасити проводи або електрокабель, які горять, не виключивши напруги.

4.3. В разі пожежі необхідно негайно відвести людей на безпечну відстань, повідомити пожежну охорону та вжити заходів до гасіння.

4.4. В разі раптового припинення подачі струму машиніст стрічкового транспортера повинен виключити рубильник і загальмувати механізм.

4.5. Негайно виключити струм при таких обставинах:

при поломці якоїсь деталі механізму;

при нещасному випадку, що трапився біля механізму з кимсь із обслуговуючого персоналу;

в разі виникнення пожежі в зоні робіт.

4.6. При нещасних випадках машиніст стрічкового транспортера повинен надати потерпілому першу медичну допомогу, а при невідкладних випадках викликати швидку медичну допомогу і негайно повідомити адміністрацію про нещасний випадок.


5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. По закінченні роботи машиніст стрічкового транспортера повинен:

повідомити робітників про припинення завантаження стрічкового транспортера матеріалами;

зупинити механізм і виключити рубильник, ящик, у якому він встановлений, замкнути на замок.

5.2. Оглянути й очистити частини механізму від бруду, матеріалу і пилу. При очищенні механізмів необхідно користуватись запобіжними окулярами.

5.3. Після закінчення зміни і перед початком роботи необ­хідно періодично змащувати підшипники, ролики, які не крутяться, і несправні замінити.

5.4. По закінченні роботи машиніст стрічкового транспортера повинен зняти спецодяг, очистити його від пилу та іншого бруду і віднести у відведене для зберігання місце. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.

5.5. Про всі несправності, виявлені при огляді або роботі транспортера, машиніст повинен повідомити механіка або змінника.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАШИНІСТА ЗМІШУВАЧА

(ОПЕРАТОРА) АСФАЛЬТОБЕТОНУ


1. Загальні вимоги


1.1. До самостійної роботи машиністом змішувача (оператором) асфальтобетону допускаються особи, які досягли 18 років, визнані придатними для цієї роботи медичною комісією, а також мають посвідчення на право роботи машиністом змішувача (оператором) асфальтобетону.

1.2. Машиніст змішувача асфальтобетону, якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами і пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст змішувача асфальтобетону повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Машиніст змішувача асфальтобетону після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого машиніста змішувача асфальтобетону, який призначається наказом (розпоряджен­ням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці машиніст змішувача асфальтобетону повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Машиніст змішувача асфальтобетону повинен працювати у спецодязі та взутті, передбачених Типовими галузевими нормами: комбінезоні бавовняному, рукавицях комбінованих, черевиках шкіряних.

1.6. Машиніст змішувача (оператор) а/б повинен знати інструкцію по експлуатації асфальтобетонного заводу.

1.7. Всі місця а/б, небезпечні щодо пожежі (асфальтобетонні установки, бітумоплавильні установки, бітумосховища), повинні мати щити з протипожежним інвентарем та обладнанням, вогнегасники з зарядженими балонами, водойми, рукави з брандспойтами, насоси для подачі води, ящики з сухим, чистим піском, що закриваються кришками.

Палити дозволяється тільки у спеціально відведених для цього місцях.

Для гасіння бітуму або палива, що спалахнули, необхідно застосовувати вуглекислотні вогнегасники та пісок або заглушати джерело вогню брезентом (кошмою, кришками і т.п.).

1.8. На робочому місці машиніста змішувача (оператора) а/б повинна бути аптечка з медикаментами та засобами надання першої медичної допомоги потерпілим, а також термоізольований бачок для питної води.

1.9. Бітумосховище має бути обнесене огорожею з неспалимих матеріалів заввишки не менш як 1м.

1.10. В темну пору доби територія а/б має бути добре освітлена і забезпечувати оператору огляд машин і обладнання.

1.11. Забороняється перебувати в зоні робіт особам, не зв’язаним з обслуговуванням машин і установок.

1.12. Для забезпечення безпечних умов праці оператора при обслуговуванні технологічного обладнання в конвеєрних галереях і траншеях, розташованих під штабелями щебеню і піску між конвеєром і стіною, повинен бути прохід завширшки не менш як 0,7 м, а між двома конвеєрами – не менш як 1 м. Висота проходів – не менш як 1,9 м, причому зазор між найвищою частиною конвеєра і стелею має бути не менш як 0,6 м, а від транспортованого вантажу – не менш як 0,3 м до стелі. Штабелі мають бути обгороджені і мати заборонні знаки “Вхід на штабель заборонений, під штабелем теча”.

1.13. Течі, через які щебінь і пісок надходять на стрічки конвеєрів, слід влаштовувати через 1,5–2 м, обладнуючи їх надійними затворами для регулювання кількості матеріалу, який надходить на стрічку, а також пристроями, що не допускають зависання цих матеріалів.

Перед пуском конвеєра оператор повинен впевнитись у відсутності людей на штабелях або на бункерах-накопичувачах.

1.14. Площадка навколо змішувального агрегату першого і другого ярусів, а також сходи мають бути надійно обгороджені поруччям заввишки не менш як 1,6 м із суцільним закриттям висотою 0,15 м від рівня площадки, підлога суцільна і рівна.

1.15. Ремінні, ланцюгові і зубчасті передачі, приводні, натяжні барабани, натяжні пристрої тощо, до яких можливий доступ оператора, обгороджуються захисними сітками, кожухами з листової сталі та інших міцних матеріалів.

1.16. Силову й освітлювальну електропроводку необхідно захищати від механічних пошкоджень. Рубильники включення електромережі захищають кожухами та заземляють.

1.17. Конвеєри по всій довжині вздовж проходу повинні бути обладнані пристроєм для аварійної зупинки з будь-якого місця з боку проходу для обслуговування.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Приступаючи до роботи, машиніст змішувача асфальтобетону повинен надіти спецодяг та спецвзуття, при цьому волосся слід прибрати під головний убір, застебнути рукава.

2.2. Перед пуском асфальтобетонної установки машиніст (оператор) повинен:

ретельно оглянути установку і пересвідчитись у її справності;

перевірити справність проводки та вузлів автоматики і механізмів;

перевірити наявність відповідного тиску стисненого повітря в системі пневмопривода;

перевірити бітумні комунікації, включаючи затвор мішалки та бітумний насос, при наявності застиглого бітуму прогріти паром труби і крани і розігріти бітум до рідко-текучого стану; тільки після цього може бути включений двигун бітумного насоса;

випробувати всі вузли та агрегати змішувача, здійснити пробний пуск бітумного насоса, що подає бітум від бітумоплавильного агрегату до змішувача;

переконатися у наявності транспортного засобу під навантаження готової продукції;

при наявності термос-бункера перевірити вхолосту відкриття і закриття затвора бункера, роботу скіпового підйомника;

перевірити наявність передбаченого обслуговуючого персоналу;

дати попереджувальний звуковий сигнал про запуск.

2.3. При роботі на автоматизованих АБЗ перед кожною зміною перевіряти справність проводки та вузлів автоматики, механізмів місцевого пуску окремих машин і пристроїв, механізмів управління (привода), при дистанційному управлінні – всі механізми (агрегати і установки) пускати в суворій послідовності від пункту випуску готової суміші до пункту завантаження вихідних матеріалів.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Машиніст повинен під час роботи спочатку запустити двигун змішувача, перевірити його роботу вхолосту. Якщо при цьому не виявлено несправностей, то дозволяється запалити форсунку сушильного барабану.

3.2. При запаленні і регулюванні форсунки необхідно знаходитися збоку від топки. Забороняється стояти напроти форсунки. При використанні газового пальника необхідно:

відкрити засувку крану на продувочній свічці;

перевірити тиск газу і розрідження в топці котла;

провентилювати топку протягом 10–15 хв.;

перевірити тягу перед шибером;

продути газопровід газом через продувну свічку протягом 2 хв.;

запалити запальник і, вставивши його у топку, запалити пальник.

3.3. Подача великої кількості палива при запалюванні форсунки забороняється. У разі відсутності автоматичного запалення необхідно форсунку запалювати факелом з просоченим нафтою (мазутом) ганчір’ям, намотаним на шматок товстого дроту (пруток) довжиною не менше 1,5 м, при відкритій подачі повітря чи пари. Гасити факел необхідно у ящику з піском, встановленому спеціально для цієї цілі.

3.4. Під час роботи асфальтобетонної установки машиніст змішувача (оператор) повинен стежити за:

температурою нагріву мінерального матеріалу в сушильному барабані, яка не повинна перевищувати 220°С;

тиском пари в пароутворювачі, який повинен бути в межах 5–8 кгс/см2;

температурою нагріву палива, яка не повинна перевищувати 70°С;

температурою нагріву бітуму (на 20°С менше температури спалаху);

за роботою форсунки (паливо повинно згоряти без чорного диму).

3.5. Забороняється під час роботи установки відкривати люки мішалки, щоб не допустити опіків.

3.6. Забороняється експлуатація сушильних і змішувальних барабанів при несправності (прогорянні) топок, газових пальників або форсунок, що працюють на рідкому паливі, а також робота сушильних і змішувальних барабанів на режимі з викидом полум’я пальників в атмосферу через запальні отвори та щілини лобової частини топки або кільцеві щілини між сорочками топок і стінками обертових барабанів (лабіринтне ущільнення).

3.7. Подавати мінеральні матеріали на холодний елеватор слід тільки після прогрівання сушильного барабана без завантаження протягом 2–3 хвилин.

3.8. При завантаженні холодного елеватора матеріали (щебінь, пісок) необхідно вміщувати в засіки з вікнами або витрачальні бункери. Забороняється збирати матеріал бульдозерами на купи висотою більш як 1,5 м і завантажувати елеватор з цих куп, стоячи нагорі їх і просуваючи матеріал лопатою.

3.9. Під час роботи шнекового транспортера або ковшового елеватора забороняється проштовхувати транспортований матеріал, витягати руками великі куски або предмети, що випадково потрапили в ківш або жолоб.

3.10. Наливати бітум у ваговий бачок і випускати його в мішалку або змішувальний барабан слід обережно, для чого поступово відкривають кран, щоб уникнути опіків гарячим бітумом.

3.11. Забороняється прискорювати вивантаження замісів за допомогою інструментів (лома, лопати та ін.) і заміряти температуру асфальтобетонної суміші під час її вивантаження.

3.12. Оглядати і ремонтувати внутрішні частини змішувального барабана та мішалки слід тільки після вивантаження суміші і остигання барабана та мішалки. Для прискорення остигання дозволяється пропустити через нього кілька замісів холодного піску.

3.13. Забороняється під час роботи змішувача чистити, кріпити, підтягувати і ремонтувати окремі частини машини, а також надівати і скидати приводні ремені.

3.14. При роботі на автоматизованих АБЗ необхідно:

пульт управління розміщувати далеко від установок (на відстані не менш як 15 м) з метою забезпечення сприятливих санітарних умов;

в разі застосування електропневмопривода тиск стисненого повітря підтримувати близько 7кгс/см2 на пульті управління (в дозувальному відділенні) і 3,5 кгс/см2 – в магістралях, забороняється ремонт і огляд цих вузлів під тиском.

4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Аварійна ситуація виникає в таких випадках:

при виявленні несправності технологічного обладнання і механізмів;

при виявленні людей у небезпечній зоні.

4.2. При появі людей на штабелях або бункерах накопичувачах інертних матеріалів під час роботи змішувача негайно виключити конвеєр.

4.3. В змішувачах на газовому паливі при несправних контрольних приладах, пошкодженні газопроводів і витіканні газу перекрити подачу газу.

4.4. В разі припинення надходження пального в топку, відриву полум’я в середину, пальник слід негайно виключити.

4.5. При загорянні електрообладнання негайно обезструмити технологічне обладнання, вжити заходів щодо локалізації пожежі.

4.6. При загорянні в’яжучого в бітумних котлах, окислювальних установках негайно зупинити технологічне обладнання, перекрити подачу бітуму на змішувач.


5. Вимоги з охорони праці після закінчення роботи


5.1. По закінченні робіт після припинення подачі палива до форсунки необхідно продовжити дуття для прискореного провітрювання змішувача від вибухонебезпечних газів, які накопичилися у ньому.

5.2. При зупинці АБЗ пульт управління необхідно закрити таким чином, щоб виключити можливість пуску асфальтобетонної установки сторонніми особами.

5.3. Після закінчення зміни машиніст АБЗ повинен здати комплект обладнання зміннику, який заступає з записом у змінному журналі, в якому необхідно зазначити помічені дефекти та заходи щодо їх усунення. Журнал повинен регулярно проглядати майстер АБЗ.

5.4. По закінченні роботи машиніст повинен зняти спецодяг та спецвзуття, очистити його від пилу та іншого бруду і покласти у відведене для зберігання місце та переодягтися. Потім вимити обличчя і руки теплою водою з милом або прийняти душ.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ОПЕРАТОРА ЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ


1. Загальні вимоги


1.1. Оператором заправних станцій по заправці паливом (бензином та мастилами) автомобілів, тракторів і самохідних дорожніх машин можуть бути особи не молодше 18 років, визнані придатними до даної роботи медичною комісією, які пройшли спеціальну підготовку і одержали посвідчення на право виконання зазначених робіт.

Забороняється використання жіночої праці на роботах з заправкою етильованим бензином.

1.2. Оператор заправних станцій, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці оператор повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3. Оператор заправних станцій після первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під ке­рівництвом досвідченого кваліфікованого оператора, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення робіт і охорони праці оператор повинен проходити:

періодично не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5. Оператор заправних станцій повинен працювати у спецодязі та спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: при заправці автомобілів паливом та маслами – халат бавовняний, рукавиці комбіновані.

При роботі з етильованим бензином додатково: фартух гумовий, чоботи гумові, рукавички гумові.

На зовнішніх роботах взимку додатково: куртка бавовняна на утеплювальній прокладці, брюки бавовняні на утеплювальній прокладці, валянки.

В іншу пору року додатково: плащ непромокальний.

1.6. При оформленні оператора на роботу наказом по дорожній організації за ним по акту закріплюється заправне обладнання, яке передається при двозмінній роботі, змінному оператору з записом в журналі прийому - передачі зміни.

1.7. Заправні станції та пункти повинні бути обладнані спеціальними сховищами нафтопродуктів, бензо-, маслоколонками, засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, лопатами, крюками, брезентом, азбестовим полотном і т.п.

1.8. Ємності для зберігання нафтопродуктів повинні мати герметичні кришки, пробки, які закриваються ключем.

1.9. Для ремонту тари і виміру нафтопродуктів, для відкривання кранів і пробок, щоб уникнути іскроутворення і можливого вибуху, треба застосовувати тільки обміднені інструменти або інструменти, що виготовлені з міцних кольорових металів. Забороняється застосовувати для цього сталевий інструмент.

Зливні труби роздаточних кранів також повинні бути з кольорового металу.

1.10. Наконечники зливних шлангів, метроштоки повинні бути виготовлені з матеріалів, які виключають можливість іскроутворення.

1.11. Кришки люків зливних колодязів необхідно відкривати в момент зливу нафтопродуктів. Весь інший час вони повинні бути закриті.

1.12. Не допускається експлуатація резервуарів для зберігання нафтопродуктів з несправними дихальними клапанами.

1.13. Наконечники зливних шлангів повинні бути заземлені.

1.14. З метою запобігання виникнення і дії статичної електрики при русі бензину по трубопроводах і зливних шлангах, яка може викликати вибух парів бензину, всі металеві частини повинні бути заземлені.

1.15. Освітлювальна арматура повинна бути в вибухонебезпечному виконанні.

На території заправної станції або пункту дозволяється користуватися тільки вибухобезпечними ручними електричними акумуляторними ліхтарями типу шахтарських ламп. Користуватися іншими ліхтарями типу “летюча миша” забороняється. Місце заправки повинно мати достатнє освітлення не менше 50лк.

1.16. Допуск сторонніх осіб, а також операторів у нетверезому стані на територію заправки забороняється.

1.17. Правила протипожежної безпеки, номера телефонів пожежної охорони, найближчого медпункту, адміністрації, а також попереджувальні надписи “Вогненебезпечно”, “Не палити”, “Вхід стороннім заборонено” повинні бути вивішені на заправній станції та в пунктах заправлення.


2. Вимоги перед початком роботи


2.1. Оператор повинен надіти належний спецодяг, спецвзуття та перевірити наявність засобів індивідуального захисту (респіратор, протигаз), долікарської допомоги, а також засобів знешкодження (діхлорамін, хлорне вапно, вода, гас, мило).

2.2. Оператор повинен перевірити:

наявність засобів пожежогасіння;

справність пожежогасників;

наявність і справність заземлення;

технічний стан заправного інвентарю.


3. Вимоги під час заправки пально-мастильних матеріалів


3.1. Під час заправки автомобілів та дорожніх машин на території паливно-заправних пунктів забороняється:

курити і користуватися відкритим вогнем, при цьому повинні бути вивішені знаки безпеки “Вогненебезпечно”;

працювати на незаземленій колонці та обладнанні;

проводити будь-які роботи, не зв’язані з прийманням або відпуском нафтопродуктів;

зберігати паливо і мастильні матеріали в непризначених для цього складських спорудах;

всі операції при заправці автомобілів та дорожніх машин повинні проводитися в присутності водія чи машиніста при непрацюючому двигуні;

заправляти автомобілі та дорожні машини при наявності течі пального з паливної системи, а також з відкритою горловиною паливних баків;

заправка автомобілів та дорожніх машин під час зливу нафтопродуктів з цистерн, а також злив нафтопродуктів в резервуари і заправка транспорту під час грози;

усувати несправності, торкатися до електрообладнання і арматури, освітлення і пускових пристроїв;

робити заправку вантажних і легкових автомобілів або самохідної дорожньої техніки при перебуванні на них людей (в кузові, салоні або кабіні);

заправляти автомашини, які завантажені легкозаймистими вантажами (хімічними товарами тощо).

3.2. Заправку автомобілів та дорожніх машин оператор повинен робити тільки механізованим шляхом.

3.3. Оператор зобов’язаний слідкувати за тим, щоб заправна техніка встановлювалась на площадці заправного пункту за розробленою схемою, при якій на випадок необхідності машини змогли роз’їхатися.

Оператор повинен:

знати, що найбільш небезпечними чинниками, котрі можуть на нього діяти в процесі роботи, є: легкозаймисті речовини, етильований бензин та інші нафтопродукти;

бути уважним до сигналів водіїв заправної техніки.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Під час грози забороняється заправка паливом автомобілів, тракторів і самохідних дорожніх машин.

4.2. При займанні машин чи палива необхідно припинити заправку чи злив та подати аварійний сигнал, відвести машину від пункту заправки, викликати пожежну команду і приступити до гасіння пожежі.


5. Вимоги після закінчення робіт


5.1. Відключити заправне обладнання (при однозмінній роботі), а при двозмінній – передати зміннику з обов’язковим записом в спеціальному журналі.

5.2. Зняти спецодяг, вимити з милом руки і лице (бажано теплою водою), а спецодяг провітрити і зберігати в вогнетривкій шафі.

5.3. Забороняється мити руки в бензині, гасі, а також витирати їх ганчір’ям та забрудненою тирсою.

5.4. При попаданні етильованого бензину на шкіру, його необхідно негайно змити змоченим в гасі чистим ганчір’ям, після чого змити теплою водою з милом місце, на яке попав бензин.

5.5. У випадку попадання етильованого бензину в очі необхідно негайно звернутися до лікаря.

5.6. Місця, на які був пролитий бензин, треба протирати ганчір’ям, змоченим в гасі, засипати піском або розчином хлорного вапна.

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА КОТЕЛЬНОЇ (КОЧЕГАРА),

ЯКИЙ ОБСЛУГОВУЄ КОТЛИ З ТИСКОМ ВИЩЕ 0,07 МПА


1. Загальні вимоги


1.1. До обслуговування котлів допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, атестовані та мають посвідчення на право обслуговування котлів.

1.2. Машиніст, що приймається на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів та способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомленим під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці машиніст повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Навчання та атестація машиністів (операторів) котельної дозволяється проводити з дозволу органів Держнаглядохоронпраці України в професійно-технічних училищах, в учбово-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, які спеціально створюються на підприємствах.

Програми підготовки повинні складатися на основі Типових програм, узгоджених з Держнаглядохоронпраці України.

Індивідуальна (самостійна) підготовка персоналу не допускається.

1.3. Атестація машиніста (оператора) котлів проводиться комісією за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України.

Машиністу повинно бути видано посвідчення за підписом голови комісії, інспектора Держнаглядохоронпраці України.

1.4. Періодична перевірка знань машиніста, який обслуговує котли, повинна проводитись не рідше 1 разу у 12 місяців.

Позачергова перевірка знань проводиться:

в разі переводу на обслуговування котлів іншого типу;

при переводі котла на спалювання іншого виду палива;

за рішенням адміністрації або на вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці України.

1.5. Машиніст, обслуговуючий котли, після первинного інструктажу на робочому місці повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування (2–15 днів) для відновлення практичних навичок по програмі, яка затверджена керівництвом організації.

1.6. Допуск машиніста до самостійного обслуговування котлів повинен оформлюватись наказом по організації.

1.7. Машиніст котельної повинен виконувати роботу в спец­одязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами.

При роботі котельної на твердому мінеральному паливі

при механічному завантаженні – костюм бавовняний, рукавиці комбіновані, окуляри захисні;

при ручному завантаженні – костюм бавовняний з вогнезахисним просоченням, черевики шкіряні, рукавиці комбіновані, окуляри захисні;

при роботі котельної на рідкому паливі – костюм бавовняний, рукавиці комбіновані, окуляри захисні;

при роботі котельної на газі – комбінезон бавовняний.

1.8. Забороняється доручати машиністу (оператору) котельної, який знаходиться на чергуванні, виконувати будь-які інші роботи, не передбачені цією інструкцією.

1.9. Забороняється залишати котел без постійного спостереження машиністом як під час роботи котла, так і після його зупинки до зниження тиску в ньому до атмосферного.

1.10. Допускається експлуатація котлів без постійного спостереження за їх роботою машиністом при наявності автоматики, сигналізації та захисту, які забезпечують ведення нормального режиму роботи, ліквідацію аварійних ситуацій, а також зупинку котла при порушеннях режиму роботи, які можуть визвати пошкодження котла.

1.11. При переведенні машиніста на обслуговування котлів, що працюють на газоподібному паливі, він повинен пройти навчання та перевірку знань в порядку, встановленому “Правилами безпеки в газовому господарстві”.

1.12. При вступі на чергування машиніст котельної повинен ознайомитися з записами у змінному журналі і перевірити справність обслуговуваних котлів та їх обладнання, а також справність аварійного освітлення і сигналізації для виклику адміністрації.

1.13. Прийняття і здача чергування в котельній повинні оформлятись старшим по зміні з записом у змінному журналі із зазначенням результатів перевірки котлів та їх обладнання, водовказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів води, манометрів, запобіжних клапанів, живильних приладів і засобів автоматики.

1.14. Не дозволяється приймати і здавати чергування під час ліквідації аварій у котельній. Під час чергування забороняється спати і розпивати спиртні напої.

1.15. Забороняється залишати котли без нагляду до повного припинення горіння в топці, видалення з неї залишків палива і зниження тиску до нуля.

1.16. Приміщення котельної, котли і все обладнання треба тримати у справному стані і належній чистоті. Забороняється захаращувати приміщення котельної або зберігати в ньому будь-які матеріали і предмети. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього мають бути завжди вільні. Двері для виходу з котельної повинні легко відкриватись.

1.17. Відкривати люки та лючки, а також ремонтувати елементи котла дозволяється тільки при повній відсутності тиску. Перед відкриванням люків і лючків, розміщених у межах водяного простору, воду з елементів котла необхідно видалити.

1.18. Виконувати роботи всередині топок і газоходів можна тільки при температурі не вище 50–60°С, за письмовим дозволом (наряд-допуском) відповідальної особи, який видається після відповідної перевірки місця роботи. Перебування робітника всередині котла або газоходу при цих температурах не повинно перевищувати 20 хв.

1.19. На вентилях, засувках та заслінках при відключенні ділянок трубопроводів і газоходів, а також на пускових пристроях димососів, дуттьових вентиляторів і живильниках палива повинні бути вивішені плакати “Не включати, працюють люди”. При цьому з пускових пристроїв димососів, дуттьових вентиляторів і живильників палива повинні бути зняті плавкі вставки. Встановлення і зняття вставок проводяться за наряд-допуском.

1.20. При роботі в котлі, на його площадках і в газоходах для електроосвітлення слід застосовувати напругу не вище 12 В.

1.21. Перед закриттям люків і лазів необхідно перевірити, чи немає всередині котла людей або сторонніх предметів, а також наявність і справність пристроїв, встановлюваних всередині котла.

1.22. Машиніст котельної не повинен виконувати вказівки адміністрації, які суперечать інструкції, що стосується виконуваної ними роботи, і можуть призвести до аварії або нещасного випадку.


2. Вимоги з охорони праці перед початком роботи


2.1. Машиніст перед початком роботи повинен надіти належний спецодяг.

2.2. Перед розпалюванням необхідно перевірити готовність котла і всього допоміжного обладнання до роботи шляхом ретельного огляду. При цьому необхідно перевірити:

справність топки і газоходів, запірних та регулюючих пристроїв;

справність контрольно-вимірювальних приладів, арматури, живильних пристроїв, димососів і вентиляторів, а також наявність природної тяги;

справність обладнання для спалювання рідкого і газоподібного палива у котлів, які працюють на цих видах палива;

заповнення котла водою до позначки нижчого рівня;

чи тримається рівень води в котлі і чи немає пропускання води через лючки, фланці та арматуру;

чи немає заглушок перед і після запобіжних клапанів, на паро-, мастило-, газопроводах, на живильній, спускній та продувальній лініях;

відсутність у топці та газоходах людей або сторонніх предметів.

2.3. Якщо в котлі не було води, заповнити його водою треба поступово, спочатку відкривши всі повітряні клапани та закривши продувальну і спускну арматуру.

При температурі обмурівки нижче 0°С заповнювати котел треба підігрітою водою.

2.4. Безпосередньо перед розпалюванням котла необхідно провести вентиляцію топки і газопроводів протягом 10–15 хв. шляхом відкриття дверцят топки, піддувала, шиберів для регулювання подачі повітря, заслінок природної тяги, а при наявності димососів і вентиляторів – шляхом їх включення. До включення димососів для вентиляції топки і газоходів у котлів, які працюють на газоподібному паливі, необхідно переконатись, що ротор не зачіпає корпусу димососа, для чого ротор прокручується вручну. Включення димососів у вибухонебезпечному виконанні допускається тільки після провітрювання котлів природною тягою і після перевірки справності димососів.

2.5. При підготовці до розпалювання котла, що працює на газоподібному паливі, крім виконання вимог пп. 2.1 і 2.3, слід:

перевірити справність газопроводу і встановлених на ньому кранів та засувок (вся запірна арматура на газопроводах повинна бути закрита, а крани на продувальних газопроводах відкриті);

продути газопровід через продувальну свічку, поступово відкриваючи засувку на відгалуженні газопроводу до котла. Якщо після перевірки з газоаналізатором (або іншим надійним способом) виявиться, що в газопроводі відсутня вибухонебезпечна газоповітряна суміш, свічку слід закрити;

переконатись у відсутності витоку газу з газопроводів, газообладнання та арматури шляхом омилювання їх. При виконанні цієї роботи користуватись відкритим вогнем забороняється;

перевірити по манометру відповідність тиску газу, а при двопровідних пальниках, крім того, відповідність тиску повітря перед засувками пальників при працюючому дуттьовому вентиляторі встановленому тиску;

відрегулювати тягу розпалюваного котла, встановивши розрідження в топці 20–30 Па (2–3 мм вод. ст.).

2.6. Нормально парові котли повинні працювати безперервно. В тих окремих випадках, коли була допущена перерва в роботі котла, який працює на мазуті, температура мазуту має бути доведена до 40–50°С, для чого парова лінія до форсунок має бути прогріта. З цією метою, як виняток, допускається пуск котла на дизпаливі тривалістю до 50 хв. з витратою 15–20 л дизпалива.

Як тільки мазутопровід буде розігрітий до температури 40–50°С, необхідно негайно перевести роботу котла на мазут.

2.7. Розпалювати можна тільки за розпорядженням особи, відповідальної за котельну, яке записується у змінний журнал. У розпорядженні слід зазначити тривалість заповнення котла водою та її температуру.

Персонал котельної треба заздалегідь попередити про час розпалювання котлів.

2.8. Розпалювати котли слід при слабкому вогні та зменшеній тязі (так, щоб топка і всі розташовані в ній поверхні нагріву прогрівались рівномірно), при закритому парозапірному вентилі і відкритому запобіжному клапані або вентилі (крані), для випуску повітря. Відкритий запобіжний клапан (або повітряний вентиль) закривають, як тільки з нього почне виходити пара. Після цього збільшують горіння палива, стежачи за підвищенням тиску в котлі по манометру, а також за рівнем води в котлі, і повторно перевіряють справну дію всієї арматури.

Розпалюють котел до досягнення робочого тиску.

2.9. При механічному розпиленні мазуту необхідно після внесення в топку вогню розпалювальним факелом трохи відкрити повітряний шибер і, поволі відкриваючи вентиль подачі палива, подати мазут в топку. Після того, як загориться паливо, відрегулювати горіння. Розпалювальний факел слід видаляти з топки, коли горіння стане сталим. Коли розпалювання проводилося дизпаливом, то при переведенні роботи котла на мазут (а також при розпалюванні котла мазутом), якщо не загорівся мазут, слід негайно перекрити подачу його в форсунку, забрати з топки розпалювальний факел (якщо він там був) і провентилювати топку, газоходи та повітропроводи протягом 10–15 хв., встановити причину, чому не загорівся мазут, слід негайно перекрити подачу його в форсунку. Тільки після цього можна знову приступати до запалювання форсунки (тобто до розпалювання котла).

2.10. При наявності біля котла кількох форсунок запалюють їх послідовно.

Якщо при розпалюванні погаснуть усі працюючі форсунки, слід негайно припинити подачу в них палива, забрати з топки ручні розпалювальні факели і провентилювати топку, димоходи та повітропроходи протягом 10–15 хв. при працюючому димососі та вентиляторі. Після цього можна знову запалювати форсунки.

Якщо погасне частина працюючих форсунок, треба негайно припинити подачу палива в ці форсунки, а потім запалити їх за допомогою ручного розпалювального факела.

2.11. Пальник котла, що працює на газовому паливі, слід запалювати так: внести в топку запальник до устя пальника, який включається, подати газ, поволі відкриваючи засувку перед пальником і стежачи за тим, щоб він загорівся зразу, тут же почати подачу повітря, потім збільшити подачу газу і повітря, водночас регулюючи розрідження в топці і полум’я в пальнику. Вийняти запальник з топки після одержання сталого факела.

Якщо до розпалювання пальника полум’я запальника погасло, необхідно негайно припинити подачу газу в пальник, вийняти запальник з топки і провентилювати топку та газоходи протягом 10–15 хв. Тільки після цього можна повторно запалювати пальники.

2.12. При наявності в котлі кількох пальників запалюють їх послідовно.

Якщо при розпалюванні погаснуть усі або частина запалених пальників, слід негайно припинити подачу газу до них, забрати з топки запальник і провентилювати топку та газоходи протягом 10–15 хв. Тільки після цього можна повторно запалювати пальники.

Забороняється:

запалювати в топці газ, коли він погас, спочатку не провентилювавши топку і газоходи;

запалювати газовий факел від сусіднього пальника.

2.13. Запалюючи пальники або розпалюючи форсунки, не слід стояти проти оглядових отворів (розпалювальних люків), щоб не дістати опік від полум’я, що випадково викинеться з топки.

2.14. Обережно проводити підтягування болтів, лазів, люків під час розпалювання котла, тільки нормальним ключем, не застосовуючи подовжуючих важелів – у присутності особи, відповідальної по котельній.

2.15. Перед включенням котла в роботу мають бути проведені:

перевірка справності дії запобіжних клапанів, водовказівних приладів, манометрів і живильних пристроїв;

перевірка показань знижених показників рівня води за показниками рівня води прямої дії;

перевірка і включення автоматики безпеки, сигналізаторів і апаратури автоматичного управління котлом;

продування котла.

Забороняється пуск у роботу котлів з несправними арматурою, живильними приладами, автоматикою безпеки та засобами протиаварійного захисту і сигналізації.

2.16. Включати котел у паропровід треба поволі, після старанного прогрівання та продування паропроводу. При прогріванні необхідно стежити за справністю паропроводу, компенсаторів, опор і підвісок, а також за рівномірним розширенням паропроводу.

При виникненні вібрації або різких ударів необхідно припинити прогрівання до усунення дефектів.

Парозапірний вентиль при ослабленому горінні плавно, повільно й обережно відкривають на 1/8 оберту (в паропроводі має бути чутний шум пари), по припиненні шуму вентиль відкривають ще на 1/8 оберту і т.д. У повністю відкритого парозапірного вентиля маховичок повертають трохи назад.


3. Вимоги з охорони праці під час роботи


3.1. Під час чергування машиніст котельної повинен стежити за справністю котла і всього обладнання котельної, точно додержувати режиму роботи котла.

Виявлені в процесі роботи обладнання несправності треба записувати у змінний журнал. Машиніст повинен вживати негайних заходів до усунення несправностей, які загрожують безпечній і безаварійній роботі обладнання. Якщо усунути несправності власними силами неможливо, необхідно повідомити про це особу, відповідальну за безпечну експлуатацію котлів.

Особливу увагу під час роботи треба приділяти:

підтриманню нормального рівня води в котлі та рівномірному живленню його водою. При цьому не можна допускати, щоб рівень води опускався нижче допустимого нижчого рівня або піднімався вище допустимого вищого рівня;

підтриманню нормального тиску пари (підвищення тиску в котлі вище дозволеного не допускається);

підтриманню температури перегрітої пари, а також температури живильної води після економайзера;

нормальній роботі пальників (форсунок).

3.2. Перевіряти справність дії манометра за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, треба не рідше одного разу за зміну із записом у змінний журнал.

3.3. При роботі котла на газовому паливі для збільшення навантаження слід поступово добавити спочатку подачу газу, потім повітря і відрегулювати тягу; для зменшення – спочатку зменшити подачу повітря, потім газу, після чого відрегулювати тягу.

Якщо при роботі котла на газі погаснуть усі пальники або частина з них (припиниться подача повітря в пальники, які працюють з примусовою подачею повітря, або різко підвищиться тиск газу перед пальниками), слід негайно припинити подачу газу в пальники, перекривши для цього відключаючу арматуру перед пальниками, провентилювати топку, газоходи і повітро­проходи, з’ясувати й усунути причину порушення нормального режиму горіння.

3.4. При роботі котла на рідкому паливі для збільшення навантаження слід добавити тягу, збільшити подачу повітря і потім мазуту; для зменшення – спочатку зменшити подачу мазуту і повітря, а потім зменшити тягу.

В разі, якщо при роботі котла на рідкому паливі погаснуть усі форсунки, слід негайно припинити подачу палива, зменшити дуття і тягу та усунути причину припинення горіння.

3.5. Для видалення з котла шламу, підтримання постійного вмісту солей у котловій воді (для зменшення їх відкладень на поверхнях нагріву) застосовують продування котлів, при цьому з найнижчих частин котла періодично видаляють частину котлової води, найбільш насиченої шламом.

Періодичне продування має проводитись у строки, встановлені адміністрацією, в присутності відповідальної по зміні особи.

Про наступне продування котла повинні бути попереджені персонал котельної та інші особи, що перебувають у ній.

Перед продуванням пуск пари в паромагістраль припиняється.

3.6. Порядок продування:

перевіряють справність продувальної лінії та спускних кранів. Відвід між котлом і продувальним краном має бути гарячий; холодний стан є ознакою засмічення, при цьому проводити продування небезпечно, бо при відкритті продувального крана тиском котлової води може пробити бруд у відводі і в результаті гідравлічного удару можуть зруйнуватись відвід і продувальний кран, що призведе до вибуху котла;

перевіряють справність живильних насосів і наявність достатньої кількості води в живильному баку;

встановлюють справність водовказівних стекол і водопровідних кранів;

рівень води в котлі перед продуванням має бути дещо вищий від нормального. Підкачують воду в котел приблизно до 3/4 висоти водовказівного скла.

Виконувати продування можна не раніше ніж через 8–10 хв. після останнього підкачування води в котел;

ослаблюють горіння в топці;

під час продування котла необхідно спостерігати за рівнем води в котлі.

Продування виконують, як правило, двоє машиністів або операторів, один з яких спостерігає по водовказівному склу за рівнем води і по манометру за тиском, а другий поперемінно відкриває і закриває крани, роблячи це плавно, без ривків, обережно і поступово;

при наявності двох продувальних кранів спочатку відкривають другий від котла кран, потім перший. Після припинення продування спочатку закривають перший від котла кран, а потім другий;

за одне відкриття не рекомендується випускати більш як 2 см води (по водовказівному склу). В кінці продування рівень води має бути вищий від нижчого допустимого рівня не менш як на 3 см. Під час продування підкачувати воду в котел забороняється;

в разі появи в продувальній лінії гідравлічних ударів, вібрації трубопроводу тощо продування треба негайно припинити;

по закінченні продування слід пересвідчитись, що запірні пристрої на продувальній лінії надійно закриті і не пропускають воду, і включити котел у нормальну роботу;

забороняється продування при несправній продувальній арматурі, відкривати і закривати арматуру ударами молотка чи інших предметів, а також за допомогою подовжених важелів;

час початку і закінчення продування записується у змінному журналі.

3.7. Забороняється під час роботи котла підчекання заклепочних швів, заварювання елементів котла і т.п.

3.8. Всі пристрої і прилади автоматичного управління і безпеки котла треба підтримувати у справному стані і регулярно перевіряти. Порядок і строки перевірки має встановлювати адміністрація.

3.9. Зупинки котла у всіх випадках, крім зупинки при аварії, мають проводитись тільки за письмовим розпорядженням ад­міністрації.

При зупинці котла необхідно:

підтримувати рівень води в котлі вище середнього;

припинити подачу палива в топку;

відключати котел від паропроводів після повного припинення горіння в топці і припинення відбору пари;

в разі тривалої зупинки (і тільки за розпорядженням відповідальної за котельну особи) провести розхолоджування котла і спуск з нього води тільки після повного зниження тиску в котлі (до нуля по манометру), а також після достатнього остигання кладки (при відкритому і заклиненому запобіжному клапані та відкритих повітряних клапанах);

забороняється залишати непрацюючий котел приєднаним до парової магістралі.

3.10. При зупинці котла, що працює на рідкому паливі, слід:

припинити подачу палива в форсунку;

припинити подачу повітря при повітряному розпиленні;

провентилювати топку, газоходи, після чого закрити дуття і тягу.

3.11. При зупинці котла, що працює на газовому паливі з примусовою подачею повітря, треба зменшити, а потім зовсім припинити подачу в пальники газу, а слідом за цим – повітря. При інжекційних пальниках слід спочатку припинити подачу повітря, а потім – газу. Після відключення всіх пальників необхідно відключити газопроводи котла від загальної магістралі, відкрити продувальну свічку на відводі, а також провентилювати топку, газоходи і повітропроводи.

3.12. При зупинці котла, що працює на твердому паливі, слід:

допалити при зменшених дутті і тязі рештки палива, що залишилися в топці. Забороняється гасити паливо, засипаючи його свіжим паливом або заливаючи водою;

припинити дуття і зменшити тягу;

очистити топку і бункери;

припинити тягу, закривши димову заслінку, топкові та піддувальні дверцята (при механічній топці припинити тягу після охолодження решітки).

3.13. Порядок консервації зупинених котлів має відповідати інструкції заводу-виготовлювача по монтажу та експлуатації котлів.


4. Вимоги з охорони праці в аварійних ситуаціях


4.1. Машиніст або оператор повинен в аварійних випадках негайно зупинити котел і повідомити про це відповідальну за котельну особу (або особу, яка її заміняє), зокрема у випадках:

перестало діяти більш як 50% запобіжних клапанів;

тиск піднявся вище дозволеного більш як на 10% і продовжує зростати, незважаючи на припинення подачі палива, зменшення тяги і дуття та посилене живлення котла водою;

стався випуск води з котла (нижче нижньої кромки водовказівного скла). Підживлення котла водою при цьому забороняється;

рівень води швидко знижується, незважаючи на посилене живлення котла водою;

рівень води піднявся вище верхньої кромки водовка­зівного скла, і продуванням котла не вдається знизити його;

припинена дія всіх живильних пристроїв (насосів та ін.);

в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері, жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішньому сепараторі, паропроводі тощо) будуть виявлені тріщини, випинання, пропуски у зварних швах, обриви двох і більше зв’язків, розміщених поряд;

виявлена загазованість котельної з котлами, які працюють на газовому паливі, припинена подача газу, стався вибух газоповітряної суміші в топці котла або газоходах;

припинена дія всіх водовказівних приладів;

припинена подача електроенергії при штучній тязі, а також пошкоджені елементи котла та його обмурівки, що створює небезпеку для обслуговування персоналу або загрозу руйнування котла;

виникла пожежа в котельній або загорілася сажа чи частинки палива в газоходах, що загрожує обслуговуючому персоналу і котлу.

4.2. Причини аварійної зупинки повинні бути записані у змінному журналі.

4.3. При появі течі в заклепочних швах або в місцях вальцівки труб, свищів на трубах поверхонь нагріву котла, а також при інших пошкодженнях і несправностях котла, арматури, манометрів, приладів безпеки і допоміжного обладнання, які не вимагають негайної зупинки котла, машиніст або оператор повинен негайно повідомити про це особу, відповідальну за котельну.

4.4. При аварійній зупинці котла необхідно:

припинити подачу палива і повітря, різко ослабити тягу;

якомога швидше видалити паливо, що горить, із топки, у виняткових випадках при неможливості зробити це паливо, що горить, залити водою, стежачи за тим, щоб струмінь води не потрапляв на стінки котла та обмурівки;

після припинення горіння в топці відкрити на деякий час димову заслінку, а в ручних топках – топкові дверцята;

відключити котел від головного паропроводу.

4.5. При зупинці котла через загоряння сажі або винесення палива в пароперегрівачі чи газоходи слід негайно припинити подачу палива і повітря в топку, перекрити тягу, зупинити димососи і вентилятори і повністю перекрити повітряні та газові зас­лінки; після припинення горіння провентилювати топку.

4.6. В разі виникнення в котельній пожежі машиніст або оператор повинен негайно викликати пожежну охорону і вжити всіх заходів до гасіння її, не припиняючи спостереження за котлами.

4.7. При пожежі в котельній з котлами, які працюють на газовому паливі, треба негайно відключити газопровід котельної за допомогою засувки, встановленої поза приміщенням котельної.

4.8. Якщо пожежа загрожує котлам і неможливо гасити її швидко, необхідно зупинити котли в аварійному порядку, посилено живлячи їх водою і випускаючи пару в атмосферу (поза приміщенням). Машиністи або оператори можуть покинути котельну тільки після зупинки котлів і погашення топок.

4.9. Під час пожежі, будь-яких аварій або нещасних випадків, що сталися поза котельним приміщенням, машиністи або оператори повинні залишатись на своєму робочому місці.


5. Додаткові вимоги


Котельна повинна бути обладнана телефоном та звуковою сигналізацією.


ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ГАЗОЗВАРНИКА


1. Загальні вимоги


1.1. До виконання газозварювальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, визнані придатними для цієї роботи медичною комісією, які пройшли спеціальне навчання безпечних методів і прийомів ведення робіт та мають кваліфікаційне посвідчення.

1.2. Газозварник, якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правилами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці.

1.3. До початку роботи безпосередньо на робочому місці газозварник повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.4. Газозварник, що приймається на роботу, після первинного інструктажу повинен протягом 2–15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого, кваліфікованого газозварника, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.5. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи газозварник повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу у квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці, не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.6. Газозварник повинен працювати у спецодязі, спецвзутті та інших засобах індивідуального захисту, передбачених Типовими галузевими нормами: костюмі бавовняному з вогнезахисним просоченням або костюмі для зварника, рукавицях брезентових, черевиках шкіряних з захисними носками, захисними окулярами закритого типу.

На зовнішніх роботах взимку: куртці та брюках бавовняних на утеплювальній прокладці, валянках.

1.7. Газозварник повинен бути обережним біля тросів, ланцюгів, канатів.

1.8. Газозварник не повинен наступати на кришки люків та різні перекриття ям, канав і котлованів, щоб не допустити падіння в них.

1.9. Газозварник повинен виконувати зварювальні роботи на висоті з риштувань та інших засобів підіймання тільки після перевірки майстром їх міцності і стійкості, а також після вживання заходів, що попереджають спалахування настилів, падіння розплавленого металу.

1.10. Освітленість місця проведення зварювальних робіт повинна бути не менш ніж 50 лк.

1.11. Забороняється сумісна укладка зварювальних проводів і шлангів в загальні канали (короби). Відстань між ними повинна бути не менше 1 000 мм.

1.12. Газозварник повинен забезпечуватися теплими підстілками з вогнетривких матеріалів для захисту від зіткнення з вологою холодною землею або металоконструкціями.

1.13. На кожному газозварювальному апараті повинні бути чітко позначені реєстраційний заводський номер, назва підприємства, що випустило газозварювальний апарат, і дата щорічних перевірок.

1.14. Газозварник має право працювати тільки на газозварювальному апараті, закріпленому за ним.

Забороняється: передавати газозварювальний апарат, різаки, пальники, редуктори, шланги іншим особам.